„На одному з засідань урядом було поставлено завдання - скоротити 10 відсотків споживання газу в масштабах держави. У ЖКГ критерій дещо вищий, тому що цей сектор має безпосередній стосунок до коштів державного і місцевого бюджетів. Ще до початку таких газових дискусій міністерство внесло в пріоритети своєї діяльності заходи щодо економії газу в комунальній сфері на рівні 15-20 відсотків упродовж одного року. Це не було пов”язано з тим, що ми прогнозували зменшення постачання „блакитного палива” в ЖКГ. Просто ми знали реальний стан цього сектору економіки і наша робоча група в січні завершила напрацювання пропозицій з енергозбереження для місцевих територіальних органів.

З-поміж іншого, ми надаємо рекомендації, яке обладнання варто встановити і які заходи слід вжити, щоб досягти економії, і скільки це коштуватиме. Ми не лобіюватимемо якісь структури чи конкретних виробників. Місцеві органи влади самі, на місцях, приймуть рішення, що в першу чергу з цих пріоритетних кроків і рекомендацій їм важливо зробити, аби досягти планової економії газу.

Ми рекомендували уряду запровадити моніторинг діяльності місцевих державних адміністрацій із енергозбереження. Причому врахувати в ньому таку конкретну позицію, як 10-відсоткова економія газу в комунальній сфері впродовж першого півріччя. У квітні закінчується опалювальний сезон, отож всю роботу потрібно виконати в дуже стислий термін. Окремі заходи ми рекомендуємо провести ще до закінчення опалювального сезону. Ідеться про заміну пальників, які абсолютно непридатні для технологічного процесу опалювання, утеплення житла та вдосконалення шляхів подачі тепла. У підсумку має бути підготовлено техніко-економічні обгрунтування заходів з енергозбереження з обрахунком вартості робіт та визначенням обсягу економії палива.

Друге – це механізми фінансування. У складі робочої групи працювали фахівці, які визначати, які фінансові механізми можна використати для виконання згаданих заходів. Ми вважаємо, що одним із базових джерел фінансування енергозбереження в ЖКГ має стати субвенція державного бюджету. Ідеться про одну із його статей, в якій передбачено мільярд гривень на усунення наслідків техногенних катастроф і на реалізацію регіональних проектів. Ми вважаємо, що з цього мільярда левову частку коштів слід спрямувати саме на енергозбереження. Це справді той напрям фінансування, через відсутність якого може виникнути підгрунтя для техногенних катастроф. Свою пропозицію ми спрямували до Міністерства економіки, - саме там буде розроблятися порядок використання коштів. Поки що обговорюємо, якими будуть конкретні механізми фінансування - чи то у вигляді співфінансування, чи то у вигляді часткового відшкодування витрат.

Ще одним джерелом для програми енергозбереження повинні бути позики вітчизняних банків. Розраховуємо залучити недорогий, під 11-12 відсотків річних у гривнях, кредитний ресурс, який можна використати в дуже стислі терміни. Це достатньо сприятливий ресурс. Я не можу говорити про це як про факт, тому що для того, аби відкрити таку кредитну лінію, потрібне відповідне рішення Національного банку та уряду. Є банки, які готові працювати за нашою програмою енергозбереження. Ресурс, який готова акумулювати вітчизняна банківська система, оцінюється у 2, 5- 3 мільярди гривень.

Окремий блок питань становить когенерація. Теплові мережі є нашою проблемою, водночас вони є нашим цінним надбанням. У випадку, якщо система теплопостачання будується на засадах когенерації і використовує тепло як продукт відходу від виробництва електроенергії, тоді можна через мережі використати це тепло і скерувати його до споживача з достатньо помітним економічним ефектом. Когенераційні установки вже впровадили 19 українських міст, ще 4 – інтенсивно працюють над цим. Думаю, з боку держави ми повинні дещо більше стимулювати цей процес.

Крім того, наше міністерство разом із НАК”Нафтогаз України” готує пропозицію щодо неефективних джерел опалення у населення. За даними газопостачальних організацій, люди опалюють свої помешкання з допомогою 453 тисяч котлів, які мають низький коефіцієнт корисної дії. Це так звані котли КЧМ. Ми знаємо, як вийти з цієї ситуації. Ідеться про громадян, які добровільно зголосяться, що вони поміняють свої газові котли. При цьому в договорі з газопостачальною організацією буде зафіксовано, що негайно оплатити відповідні витрати цим людям не дозволяє їхній фінансовий стан. Так от, громадянам замінять котел, і вони деякий час сплачуватимуть таку ж суму коштів за спожитий газ, як і раніше. Мине час – і завдяки використанню сучаснішого котла в їхньому помешканні буде зекономлено певний обсяг ”блакитного палива”. За рахунок цієї економії громадяни погасять свій борг перед газопостачальною організацією. ”

"Урядовий портал"