ЗАКОН   „Про судоустрій України”

 

(Із змінами, внесеними згідно з Кодексом
N 1618-IV ( 1618-15 ) від 18.03.2004, ВВР, 2004, N 40-41, 42, ст.492
Законом
N 1625-IV ( 1625-15 ) від 18.03.2004, ВВР, 2004, N 25, ст.354
Кодексом
N 2747-IV ( 2747-15 ) від 06.07.2005, ВВР, 2005, N 35-36, ст.446
Законами
N 3262-IV ( 3262-15 ) від 22.12.2005, ВВР, 2006, N 15, ст.128
N 3552-IV ( 3552-15 ) від 16.03.2006, ВВР, 2006, N 35, ст.299)

 

 

 

РОЗДІЛ  І

 

ЗАСАДИ ОРГАНІЗАЦІЇ СУДОВОЇ ВЛАДИ

 

Глава I. ЗАГАЛЬНІ  ПОЛОЖЕННЯ

 

 

Стаття 1. Судова влада

 

1. Державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на   законодавчу, виконавчу та судову. Органи судової влади здійснюють свої повноваження виключно на підставах, у межах та порядку, передбачених Конституцією України ( 254к/96-ВР ) та законами.

 

2. Судова влада реалізується шляхом здійснення правосуддя у формі цивільного, господарського, адміністративного, кримінального, а також конституційного судочинства. Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції.

 

3. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

 

Стаття 2. Завдання суду

Суд, здійснюючи правосуддя, на засадах верховенства права забезпечує захист гарантованих Конституцією України та  законами прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

 

Стаття 3. Судова система України

 

1. Судову систему України складають суди загальної юрисдикції та Конституційний Суд України.

 

2. Суди загальної юрисдикції утворюють єдину систему судів. Конституційний Суд України є єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні.

 

3. Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи в порядку, встановленому Конституцією України  та законами.

 

4. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.

 

5. Порядок організації і діяльності Конституційного Суду України встановлюється Конституцією України  та законом про Конституційний Суд України.

 

Стаття 4. Законодавство про судоустрій України

 

Судоустрій в Україні визначається Конституцією України  та цим Законом.

 

 

Глава 2. ЗАСАДИ ЗДІЙСНЕННЯ ПРАВОСУДДЯ В УКРАЇНІ

 

 

Стаття 5. Здійснення правосуддя виключно судами

 

1. Правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.

 

2. Особи, які незаконно взяли на себе виконання функцій суду, несуть передбачену законом відповідальність.

 

3. Народ безпосередньо бере участь у здійсненні правосуддя через народних засідателів і присяжних. Участь народних засідателів і присяжних у здійсненні правосуддя є їхнім громадянським обов'язком.

 

Стаття 6. Право на судовий захист

 

1. Усім суб'єктам правовідносин гарантується захист їх прав, свобод і законних інтересів незалежним і неупередженим судом, утвореним відповідно до закону.

 

2. Для забезпечення всебічного, повного та об'єктивного розгляду справ, законності судових рішень в Україні діють суди першої, апеляційної та касаційної інстанцій.

 

3. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом. Угоди про відмову у зверненні за захистом до суду є недійсними.

 

4. Ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку в суді будь-якого рівня.

 

5. Іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи користуються в Україні правом на судовий захист нарівні з громадянами та юридичними особами України.

 

Стаття 7. Рівність перед законом і судом

 

Правосуддя в Україні здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом незалежно від статі, раси, кольору шкіри, мови, політичних, релігійних та інших переконань, національного чи соціального походження, майнового стану, роду і характеру занять, місця проживання та інших обставин.

 

Стаття 8. Правова допомога при вирішенні справ у судах

 

1. Кожен має право користуватися правовою допомогою при вирішенні його справи в суді.

 

2. Для надання правової допомоги при вирішенні справ у судах в  Україні діє адвокатура. У випадках, передбачених законом, правову допомогу надають також інші особи. Порядок та умови надання правової допомоги визначаються законом. У випадках, передбачених законом, правова допомога надається безоплатно.

 

Стаття 9. Гласність судового процесу

 

1. Ніхто не може бути обмежений у праві на отримання в суді усної або письмової інформації щодо результатів розгляду його судової справи.

 

2. Розгляд справ у судах відбувається відкрито, крім випадків, передбачених процесуальним законом. Учасники судового розгляду та інші особи, присутні на відкритому судовому засіданні, мають право робити письмові нотатки. Проведення в залі судового засідання фото- і кінозйомки, теле-, відео-, звукозапису із застосуванням стаціонарної апаратури, а також транслювання судового засідання допускаються з дозволу суду, в порядку, встановленому процесуальним законом.

 

3. Розгляд справи у закритому судовому засіданні допускається за рішенням суду у випадках, передбачених процесуальним законом.

 

4. При розгляді справ перебіг судового процесу фіксується технічними засобами в порядку, встановленому процесуальним законом.

 

Стаття 10. Мова судочинства

 

1. Судочинство в Україні провадиться державною мовою.

 

2. Застосування інших мов у судочинстві здійснюється у випадках і порядку, визначених законом.

 

3. Особи, які не володіють або недостатньо володіють державною мовою, мають право користуватися рідною мовою та послугами перекладача у судовому процесі. У випадках, передбачених процесуальним законом, це право забезпечується державою.

 

Стаття 11. Обов'язковість судових рішень

 

1. Судове рішення, яким закінчується розгляд справи у суді, ухвалюється іменем України.

 

2. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до  виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, об'єднаннями громадян та іншими організаціями, громадянами та юридичними особами на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиціальність) судових рішень для інших судів, органів прокуратури, слідства, дізнання визначається процесуальним законом.

 

3. Судові рішення інших держав є обов'язковими до виконання на   території України за умов, визначених законом України відповідно до міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

 

4. Невиконання судових рішень тягне передбачену законом відповідальність.

 

Стаття 12. Право на оскарження судового рішення

 

Учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, передбачених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

 

Стаття 13. Колегіальний та одноособовий розгляд справ

 

1. Справи у судах першої інстанції розглядаються суддею одноособово, колегією суддів або суддею і народними засідателями, а у випадках, визначених процесуальним законом, - також судом присяжних.

 

2. Суддя, який розглядає справу одноособово, діє як суд.

 

3. Розгляд справ в апеляційному, касаційному порядку, а також в  інших випадках, передбачених законом, здійснюється судом колегіально у складі не менше трьох професійних суддів відповідно до  закону. Перегляд справ у зв'язку з винятковими обставинами здійснюється Верховним Судом України у складі, встановленому процесуальним законом.

 

Стаття 14. Самостійність судів і незалежність суддів

 

1. Суди здійснюють правосуддя самостійно. Судді при здійсненні правосуддя незалежні від будь-якого впливу, нікому не підзвітні і підкоряються лише закону.

 

2. Гарантії самостійності судів і незалежності суддів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами.

 

3. Органи та посадові особи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, громадяни та їх об'єднання, а також юридичні особи зобов'язані поважати незалежність суддів і не посягати на неї.

 

4. Звернення до суду громадян, організацій чи посадових осіб, які  відповідно до закону не є учасниками судового процесу, з приводу розгляду конкретних справ судом не розглядаються, якщо інше не передбачено процесуальним законом.

 

5. Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у  будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою завдати шкоди їх авторитету чи вплинути на неупередженість суду забороняється і тягне передбачену законом відповідальність.

 

6. Суддям забезпечується свобода неупередженого вирішення судових справ відповідно до їх внутрішнього переконання, що ґрунтується на вимогах закону.

 

7. Гарантії самостійності судів і незалежності суддів забезпечуються:

 

особливим порядком призначення, обрання, притягнення до відповідальності та звільнення суддів;

 

незмінюваністю суддів та їх недоторканністю;

 

порядком здійснення судочинства, встановленим процесуальним законом, таємницею постановлення судового рішення;

 

забороною втручання у здійснення правосуддя;

 

відповідальністю за неповагу до суду чи судді, встановленою законом;

 

особливим порядком фінансування та організаційного забезпечення діяльності судів, встановленим законом;

 

належним матеріальним та соціальним забезпеченням суддів;

 

функціонуванням органів суддівського самоврядування;

 

визначеними законом засобами забезпечення особистої безпеки суддів, їх сімей, майна, а також іншими засобами їх правового захисту.

 

8. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу передбачених законом гарантій самостійності судів, незалежності та правової захищеності суддів.

 

Стаття 15. Недоторканність суддів

 

1. Недоторканність суддів гарантується Конституцією України, законом про статус суддів та іншими законами.

 

2. На народних засідателів і присяжних на час виконання ними у  суді обов'язків, пов'язаних із здійсненням правосуддя, поширюються гарантії недоторканності суддів.

 

Стаття 16. Незмінюваність суддів

 

1. Професійні судді судів загальної юрисдикції обіймають посади безстроково, крім суддів, які призначаються на посаду судді вперше.

 

2. Судді, обрані безстроково, перебувають на посаді судді до досягнення ними шістдесяти п'яти років. До закінчення цього строку вони можуть бути звільнені з посади лише з підстав, зазначених у пунктах 3-9 частини п'ятої статті 126 Конституції України ( 254к/96-ВР )

 

Стаття 17. Суддівське самоврядування

 

Для вирішення питань внутрішньої діяльності судів діє суддівське самоврядування відповідно до цього Закону.

 

 

РОЗДІЛ  ІІ

 

СУДИ ЗАГАЛЬНОЇ ЮРИСДИКЦІЇ

 

 

Глава 3. ОРГАНІЗАЦІЙНІ ОСНОВИ СИСТЕМИ СУДІВ ЗАГАЛЬНОЇ ЮРИСДИКЦІЇ

 

 

Стаття 18. Види судів загальної юрисдикції

1. Система судів загальної юрисдикції відповідно до Конституції України будується за принципами територіальності і спеціалізації.

 

2. Систему судів загальної юрисдикції складають:

 

1) місцеві суди;

 

2) апеляційні суди, Апеляційний суд України;

 

(Пункт 3 частини другої статті 18 втратив чинність, як такий, що визнаний неконституційним, на підставі Рішення Конституційного Суду N 20-рп/2003 ( v 020p710-03 ) від 11.12.2003 )

 

3) Касаційний суд України;

 

4) вищі спеціалізовані суди;

 

5) Верховний Суд України.

 

3. Найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції є Верховний Суд України. Вищими судовими органами спеціалізованих судів є відповідні вищі спеціалізовані суди.

 

4. Єдність системи судів загальної юрисдикції забезпечується:

 

єдиними засадами організації та діяльності судів;

 

єдиним статусом суддів;

 

обов'язковістю для всіх судів правил судочинства, визначених законом;

 

забезпеченням Верховним Судом України однакового застосування законів судами загальної юрисдикції;

 

обов'язковістю виконання на території України судових рішень;

 

єдиним порядком організаційного забезпечення діяльності судів;

 

фінансуванням судів виключно з Державного бюджету України;

 

вирішенням питань внутрішньої діяльності судів органами суддівського самоврядування.

 

Стаття 19. Спеціалізація судів загальної юрисдикції

 

1. Відповідно до Конституції України в системі судів загальної юрисдикції утворюються загальні та спеціалізовані суди окремих судових юрисдикцій. Військові суди належать до загальних судів і здійснюють правосуддя у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону.

 

2. Спеціалізованими судами є господарські, адміністративні та інші суди, визначені як спеціалізовані суди.

 

3. У судах різних судових юрисдикцій може запроваджуватися спеціалізація суддів з розгляду конкретних категорій справ даної юрисдикції.

 

Стаття 20. Порядок утворення судів

 

1. Суди загальної юрисдикції утворюються і ліквідуються Президентом України відповідно до цього Закону за поданням Міністра юстиції України, погодженим з Головою Верховного Суду України або головою відповідного вищого спеціалізованого суду.

 

2. Місцезнаходження і статус суду визначаються з урахуванням принципів територіальності (адміністративно-територіального устрою) та спеціалізації.

 

3. Підставами для утворення чи ліквідації суду є зміна адміністративно-територіального устрою, передислокація військ або реорганізація Збройних Сил України, зміна визначеної цим Законом системи судів, а також інші підстави, передбачені законом.

 

4. Кількість суддів у судах визначається Президентом України за   поданням Голови Державної судової адміністрації України, погодженим із Головою Верховного Суду України чи головою відповідного вищого спеціалізованого суду, з урахуванням обсягу роботи суду, та в межах видатків, затверджених у Державному бюджеті України на утримання судів.

 

5. Голова суду, заступник голови суду призначаються на посаду строком на п'ять років з числа суддів та звільняються з посади Президентом України за поданням Голови Верховного Суду України (а щодо спеціалізованих судів - голови відповідного вищого спеціалізованого суду) на підставі рекомендації Ради суддів України (щодо спеціалізованих судів - рекомендації відповідної ради суддів). Призначення на інші адміністративні посади в судах, а  також призначення (обрання) на адміністративні посади у Верховному Суді України та звільнення з цих посад здійснюється в порядку, встановленому цим Законом. Суддя може бути звільнений з адміністративної посади (крім адміністративних посад у Верховному Суді України) в порядку, визначеному цією статтею, також за ініціативою Вищої ради юстиції.

 

Призначення судді на адміністративну посаду без додержання вимог цієї статті не допускається.

 

6. Перебування судді на адміністративній посаді не звільняє його від здійснення повноважень судді відповідного суду, передбачених цим Законом.

 

7. Звільнення судді з адміністративної посади не припиняє його повноважень судді. Припинення повноважень судді припиняє здійснення ним повноважень на адміністративній посаді в суді.

 

Глава 4. МІСЦЕВІ СУДИ

 

Стаття 21. Види і склад місцевих судів

 

1. Місцевими загальними судами є районні, районні у містах, міські та міськрайонні суди, а також військові суди гарнізонів.

 

2. Місцевими господарськими судами є господарські суди Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, а місцевими адміністративними судами є окружні суди, що утворюються в округах відповідно до указу Президента України.

 

3. Місцевий суд складається з суддів місцевого суду, голови та  заступника голови суду. У місцевому суді, в якому кількість суддів перевищує п'ятнадцять, може бути призначено більше одного заступника голови суду.

 

Стаття 22. Повноваження місцевого суду

 

1. Місцевий суд є судом першої інстанції і розглядає справи, віднесені процесуальним законом до його підсудності.

 

2. Місцеві загальні суди розглядають цивільні, адміністративні та кримінальні справи, а також справи про адміністративні правопорушення.

 

3. Місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.

 

4. Місцеві адміністративні суди розглядають адміністративні справи, пов'язані з правовідносинами у сфері державного управління (справи адміністративної юрисдикції).

 

5. Підсудність окремих категорій справ місцевим судам, а також порядок їх розгляду визначаються процесуальним законом.

 

Стаття 23. Суддя місцевого суду

 

Суддя місцевого суду здійснює:

 

1) правосуддя в порядку, встановленому процесуальним законом;

 

2) процесуальні дії та організаційні заходи з метою забезпечення розгляду справи;

 

3) контроль відповідно до закону за своєчасним зверненням до виконання судових рішень, постановлених під його головуванням;

 

4) інші передбачені законом повноваження.

 

Стаття 24. Голова місцевого суду та його заступник (заступники)

 

1. Голова місцевого суду:

 

1) здійснює організаційне керівництво діяльністю суду;

 

2) визначає обсяг обов'язків заступника (заступників) голови суду;

 

3) на підставі акта про призначення на посаду судді чи обрання суддею безстроково або припинення повноважень судді видає відповідний наказ;

 

4) приймає на роботу і звільняє працівників апарату суду, присвоює їм ранги державного службовця у встановленому законом порядку, застосовує щодо них заохочення та накладає дисциплінарні стягнення;

 

5) здійснює заходи щодо забезпечення формування складу народних засідателів;

 

6) організовує ведення судової статистики;

 

7) організовує роботу щодо підвищення кваліфікації працівників апарату суду;

 

8) представляє суд у зносинах з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, громадянами та організаціями;

 

9) здійснює інші передбачені законом повноваження.

 

Голова місцевого суду з питань, що належать до його повноважень, видає накази і розпорядження.

 

2. Голова місцевого суду має заступника (заступників). Заступник голови місцевого суду відповідно до визначених головою суду обов'язків бере участь в організації діяльності суду. У разі відсутності голови суду виконання його обов'язків здійснюється відповідно до встановленого ним розподілу обов'язків щодо організації діяльності суду.

 

3. Голова місцевого суду та його заступники призначаються на посаду і звільняються з посади в порядку, встановленому статтею 20 цього Закону.

 

4. Голова і заступники голови місцевого суду можуть бути призначені на адміністративні посади повторно.

 

Глава 5. АПЕЛЯЦІЙНІ СУДИ

 

Стаття 25. Види і склад апеляційних судів

 

1. У системі судів загальної юрисдикції в Україні діють загальні та спеціалізовані апеляційні суди.

 

2. Апеляційними загальними судами є: апеляційні суди областей, апеляційні суди міст Києва та Севастополя, Апеляційний суд Автономної Республіки Крим, військові апеляційні суди регіонів та  апеляційний суд Військово-Морських Сил України, а також Апеляційний суд України. У разі необхідності замість апеляційного суду області можуть утворюватися апеляційні загальні суди, територіальна юрисдикція яких поширюється на декілька районів області.

 

3. Апеляційними спеціалізованими судами є апеляційні господарські суди та апеляційні адміністративні суди, які утворюються в апеляційних округах відповідно до указу Президента України.

 

4. До складу апеляційного суду входять судді, як правило, обрані на посаду судді безстроково, голова суду та його заступники.

 

5. В апеляційних судах утворюються судові палати. У складі загального апеляційного суду утворюються судова палата у цивільних справах та судова палата у кримінальних справах. У складі спеціалізованого апеляційного суду можуть утворюватися судові палати з розгляду окремих категорій справ за встановленою спеціалізацією в межах відповідної спеціальної судової юрисдикції.

 

6. Апеляційний суд України діє у складі:

 

 

2) судової палати у кримінальних справах;

 

3) військової судової палати.

 

7. Судді апеляційного суду призначаються до складу відповідної судової палати розпорядженням голови апеляційного суду.

 

8. В апеляційних судах для вирішення організаційних питань діє президія апеляційного суду відповідно до вимог цього Закону.

 

Стаття 26. Повноваження апеляційних судів

 

1. Апеляційні суди:

 

1) розглядають справи в апеляційному порядку відповідно до процесуального закону;

 

2) розглядають по першій інстанції справи, визначені законом (крім апеляційних господарських судів);

 

3) ведуть та аналізують судову статистику, вивчають і узагальнюють судову практику;

 

4) надають методичну допомогу у застосуванні законодавства місцевим судам;

 <