28 лютого в Україну прибув із першим офіційним візитом у якості глави держави президент Республіки Польща Лех Качинський.

У зв’язку з цим Центр досліджень політичних цінностей звернувся до політичних експертів із питанням:

«Чи зміниться політика Польщі по відношенню до України з приходом до влади Леха Качинського?»

Кость Бондаренко (директор Інституту національних стратегій):

«Я думаю, що політика Польщі навряд чи зміниться у зв’язку зі зміною президента. По-перше, не особи визначають наше стратегічне партнерство - є інтереси, від яких залежать наші стосунки, і ці інтереси лишаються поки що незмінними.

По-друге, Качинський завжди був прихильником українсько-польського зближення, і в даному випадку я не думаю, що він мінятиме свої позиції. Так що, гадаю, в цій ситуації тепер уже потрібна воля української сторони для того, щоби розвивати українсько-польські стосунки, знову їх повернути на той належний рівень, який спостерігався за часів Леоніда Кучми, й збагнути, що для нас Польща є все ж таки більш важливим стратегічним партнером, аніж, скажімо, Грузія».

Олесь Доній (голова Центру досліджень політичних цінностей):

«Поки що Польща може більше дати Україні, аніж Україна Польщі. Польща виступає основним українським промоутером у Європі. Варшава навіть готова на певні економічні втрати через свою проукраїнську позицію. Так, значною мірою через польську незговірливість, Москва була змушена вигадати ідею газопроводу по дну Балтійського моря замість варіанту через територію Білорусі й Польщі.

Відкритим залишається питання, що може запропонувати Україна натомість. Якщо Київ не запропонує чіткого позиції на польському напрямку, то польський інтерес до України може потроху зменшуватися. Він, звичайно, не затухне до рівня розчарування західноєвропейців, яке спостерігалося через рік після «помаранчевої революції», але втрачати такого союзника як Варшава для України було б вкрай необачно. Так що на цьому етапі не так багато залежить від Президента Качинського, як від більш продуманої поведінки української влади».

Віктор Небоженко (керівник соціологічної служби «Український барометр»):

«Думаю, что особых изменений не будет. Польша пытается быть модератором между Европой и Украиной и она в этом качестве останется. Вполне возможно, что Польша будет выступать совместным демократическим фронтом по отношению к России и Белоруссии.

Я не вижу ни ухудшения, ни улучшения украинско-польских отношений, думаю, что они останутся примерно на том уровне, что и сейчас. Проблема только в одном: если у нас изменится политический расклад в Верховной Раде и в исполнительную власть придут представители, ориентирующиеся на Россию, тогда между Украиной и Польшей конечно отношения будут гораздо хуже».

Михайло Погребінський (директор Центру політичних досліджень і конфліктології):

«Загальний вектор, думаю, не зміниться, але можуть з’явитися певні нові відтінки, оскільки з Лехом Качинським у нього на батьківщині пов’язують певні уявлення про відновлення великої Польщі, і, якщо ці настрої наберуть у Польщі ваги, можуть виникнути ідеї певного реваншу щодо України.

У цьому випадку ми можемо отримати певні проблеми, але я сподіваюсь, що така імовірність невелика. Гадаю, що Качинський, як і Кваснєвський, буде продовжувати політику, продиктовану їх близькістю до позиції Сполучених Штатів і проведення саме американської політики на сході Європи. США в цьому контексті виступатимуть як стримуючий фактор.

Можна сказати, що стосовно залучення України до європейських структур буде продовжуватись та ж сама політика, яка була раніше. До останнього раунду президентських перегонів Кваснєвський стримано поводився стосовно Росії, а Качинський буде більш радикальним, він більш антиросійський, наскільки можна зрозуміти. Можливо, правда, що Росія зможе налагодити стосунки з Польщею, й це буде на користь Україні, але поки що може існувати загроза роздмухування україно-російських конфліктів для того, щоби втягнути Україну в поле впливу Польщі».

Олександр Дергачов (провідний науковий співробітник Інституту політичних і етнонаціональних досліджень НАН України):

«Принципово ні, можливо деталі. Вони, мабуть, більше будуть пов’язані просто з розвитком двосторонніх відносин, усвідомленням теперішніх реалій і можливо з тим, наскільки ясною буде ситуація в самій Україні щодо розкладу політичних сил і здатності реалізувати той чи інший політичний курс. Тобто, з боку Польщі жодної корекції політики щодо України не буде».

Сергій Євтушенко (виконавчий директор Інституту євроатлантичного співробітництва):

«Як неодноразово заявляв і сам президент Качинський, і його попередник Кваснєвський - в Польщі існує консенсус усіх політичних еліт щодо України, не залежно від партійності. Консенсус полягає в тому, що Україна є ключовим стратегічним партнером Речі Посполитої на Сході й у їхніх національних інтересах потрібно мати якомога кращі, ближчі стосунки з нами.

Президент Качинський, до речі, має особистий сентимент щодо України: він був у Києві під час подій «помаранчевої революції», виступав на Майдані, потім активно цікавився подіями в Україні ще будучи мером Варшави. Тому, я думаю, що для нього особисто Україна є країною зрозумілою, країною до вирішення долі якої він і сам доклав певних зусиль. Так що, я думаю, що відносини між нашими державами будуть розвиватися лише у напрямку покращення, зміцнення та поглиблення співпраці.

Головне, надати таким добрим намірам конкретний зміст, конкретний вектор, наприклад, співпраця в області транспортування енергоносіїв, у візовій політиці, в гуманітарному вимірі».

Центр досліджень політичних цінностей