• Главная
  • ЛЕНТА НОВОСТЕЙ
  • АРХИВ
  • RSS feed
  • Кримське протистояння
    Опубликовано: 2006-03-31 16:02:00

    Питання розподілу Чорноморського флоту бере свій початок з підписання та ратифікації широкомасштабного політичного договору "Про дружбу і співробітництво між Україною та Російською Федерацією", а також трьох базових українсько-російських угод щодо Чорноморського флоту: про статус та умови перебування ЧФ РФ на території України, про параметри поділу ЧФ і про взаємні розрахунки, пов’язані з поділом ЧФ та перебуванням ЧФ РФ на території України.

    Ці документи були укладені 28 травня 1997 р., 24 березня 1999 р. їх ратифікував український парламент, а чинності вони набули 12 липня 1999 р. Три базові угоди передбачали необхідність укладання додаткових двосторонніх угод, спрямованих на врегулювання взаємин сторін із конкретних питань перебування ЧФ РФ на території України (військового, соціального, гуманітарного характеру).

    Відтак на виконання положень базових угод згодом було укладено й додаткові угоди. 18 грудня 1998 року було підписано угоду з питань екологічної безпеки та екологічного контролю у місцях базування ЧФ РФ на території України, а 16 березня 2000 року – цілу низку угод: про порядок використання літальними засобами ЧФ РФ повітряного простору України; про використання Чорноморським флотом Російської Федерації полігонів бойової підготовки ВМС України; про участь РФ у розвитку соціально-економічної сфери міста Севастополя та інших населених пунктів, в яких дислокуються військові формування ЧФ РФ на території України;

    про взаємне визнання прав і врегулювання відносин власності ЧФ РФ на житловий фонд та об’єкти соціально-побутового призначення в місцях дислокації військових формувань ЧФ РФ на території України; про порядок розрахунків у зв’язку з реалізацією військовослужбовцями ЧФ РФ на території України та членами їх сімей – громадянами РФ рівних з громадянами України прав на навчання в навчальних закладах загальної освіти, початкової, середньої та вищої професійної освіти, прийом до дитячих дошкільних установ, а також на охорону здоров’я та інші види соціального обслуговування; про порядок взаєморозрахунків за об’єкти, що спільно використовуються.

    Підписання зазначених документів стало можливим після важких і тривалих переговорів, що не раз спричиняли до політичного напруження між двома державами. Після заяви вищого українського керівництва про прагнення країни вступити до НАТО навколо ЧФ знову розгорнулися гарячі баталії. Оскільки наша держава виявила бажання стати членом Північноатлантичного альянсу, а базування російських ВМС у Криму ставало серйозною перепоною для такого кроку, Україна мала чітко визначитися, що ж робити з військовою присутністю іноземної держави на своїй території.
     
    Нова інтрига навколо ЧФ виникла у грудні 2005 року. коли, за інформацією агентства “Інтерфакс-Україна”, заступник керівника секретаріату Президента України Анатолій Матвієнко запропонував переглянути орендну плату за перебування ЧФ на Кримському півострові: "Якщо ми переходимо на світові ціни, то, очевидно, Україна має право ставити питання про відповідні світові тарифи і стандарти перебування закордонних військ на території іншої держави". Ця заява пролунала у відповідь на підвищення Росією цін на газ та на висловлювання російського президента В. Путіна стосовно того, ніби Україна цілком спроможна платити за російський газ за ринковими цінами, оскільки вона отримала значні кошти від приватизації та великі кредити від західних фінансових інститутів під енергетичні проекти.
     
    Глава українського уряду Ю. Єхануров теж заявив, що Київ може переглянути вартість оренди об’єктів ЧФ у Криму в разі підвищення ціни на російський газ. Водночас, за словами прем’єра, мова не велася про перегляд угоди про тимчасове перебування Чорноморського флоту Росії на території України. "Ми не переглядаємо жодних угод, - запевнив він. - Ми б не хотіли, щоб це питання політизували".
     
    Утім, події навколо ЧФ отримали своє продовження після того, як українська сторона оголосила про свій намір провести інвентаризацію об’єктів, що орендуються ЧФ РФ. Оцінки такого кроку Києва були різними. Більшість експертів висловлювали думку, що Україна в такий спосіб пробує "натиснути" на Росію, аби та не підвищувала ціни на газ. Однак на той час газова суперечка була вже врегульована, тож припущення про зв’язок цих процесів виглядає непереконливим.

    Хтось вважає ситуацію, що склалася, помстою України за газовий конфлікт, хтось – використанням передвиборних технологій. Українські ж дипломатичні кола відкидають усі ці гіпотези, зазначаючи, що розв’язання даного питання назріло вже давно, і рано чи пізно це повинно-таки було статися. За словами голови МЗС України Б. Тарасюка, Росія не виконує цілої низки своїх зобов’язань за угодами з Україною, але пов’язувати питання про ціну на газ і та про оренду українських об’єктів ЧФ не варто.
     
    За даними інтернет-видання "Кореспондент.net", у рамках міждержавної комісії Ющенко–Путін було створено підкомісію на чолі з першим заступником міністра закордонних справ України В. Огризком для обговорення всіх питань, пов’язаних з перебуванням в Україні Чорноморського флоту Росії. 20 грудня 2005 року В. Огризко повідомив, що Україна розраховує впродовж 3–4 місяців завершити інвентаризацію нормативно-правової бази про умови перебування в Україні ЧФ РФ та стану українських об’єктів, переданих в оренду російській стороні.

    Він зазначив, що на цій стадії інвентаризації можна говорити про низку порушень домовленостей про перебування в Україні Чорноморського флоту: "Це незаконне використання земельних ділянок, забруднення навколишнього середовища акваторії Севастопольської бухти і загалом кримського узбережжя". За даними Інтерфаксу, посол України в Росії Л. Осаволюк зауважив: "Досі нам не вдавалося провести інвентаризацію всіх об’єктів, якими володіє ЧФ Росії на території України. Ми, коли порівнюємо зміст угод по ЧФ і реальну ситуацію, то бачимо, що ціла низка об’єктів та ділянок займається ЧФ незаконно. Ми вимагаємо повернення цих об’єктів".
     
    21 грудня минулого року Кабінет Міністрів України видав два розпорядження: "Про управління державним майном, яке використовував ЧФ колишнього СРСР" та "Про підписання угоди між Кабінетом Міністрів України та урядом РФ про взаємодію в процесі проведення інспекційних заходів в місцях дислокації військових формувань ЧФ на території України".
     
    29 грудня голова Фонду державного майна В. Семенюк, посилаючись на урядові розпорядження, заявила, що Міністерство закордонних справ України має намір провести переговори з російською стороною з приводу отримання дозволу на проведення інвентаризації гідрографічних об’єктів. За її словами, це дасть зокрема можливість ФДМ провести інвентаризацію житлового фонду, а Міністерству оборони – військового майна.
     
    Реакцію російської сторони на заяви українських політиків озвучив головнокомандувач ВМФ РФ В. Масорін, у офіційній заяві якого, розповсюдженій прес-службою ВМФ, говориться, що "такі заяви за своїм тоном є неприйнятними. Складається враження, що вони переслідують єдину мету – поставити під сумнів ратифіковані угоди по ЧФ та ухилитися від їх виконання". Також пан Масорін стверджував, що, "по суті справи, робляться спроби перегляду результатів спільної роботи в рамках міжурядової підкомісії з ЧФ".
     
    Своєю чергою, міністр оборони Росії С. Іванов заявив: "Угода про умови перебування російського ЧФ входить до великої російсько-української угоди, друга частина якої містить пункт про визнання недоторканності кордонів держав. Тому піддавати ревізії ці угоди – смерті подібно".
     
    Початком "маякової війни" можна вважати 13 січня цього року, коли охорона Ялтинського морського торгового порту не пропустила на територію маяка доглядача В. Поліщука та представників гідрографічної служби ЧФ. Натомість на територію цього об’єкта змогли потрапити представники порту та українського підприємства "Укрдержгідрографія". Ці події російські інформаційні агентства встигли оголосити “захопленням” українцями російського майна, на що МЗС України, за даними газети "День", відповіло, що всі об’єкти навігаційно-гідрографічного забезпечення на морському узбережжі Криму, в тому числі й маяк Ялтинського морського торгового порту, є власністю України, а базові угоди, які регулюють правила тимчасового перебування ЧФ РФ на території України, не передбачають передачі в оренду ЧФ РФ об’єктів навігаційно-гідрографічного забезпечення і, більш того, це заборонене законодавством держави. За інформацією ж дирекції Ялтинського морського порту, цей маяк узагалі офіційно закріплений з 1998 року за Північною філією державного підприємства "Укрдержгідрографія".
     
    Слід нагадати, що питання про об’єкти навігаційно-гідрографічного забезпечення порушувалося ще в листопаді 2002 року, коли Севастопольський апеляційний господарський суд вимагав у Міністерства оборони Російської Федерації повернути 22 з 28 об’єктів, розташованих на кримських берегах від мису Тарханкут до мису Луккул і від мису Сарич до мису Аюдаг. У відповідь російське військове відомство доводило, що ці питання обумовлені в базових угодах по ЧФ.

    Україна ж наполягала на тому, що жоден із маяків в цих документах не фігурує, а належних актів про їх оренду немає. Крім того, відповідно до укладених угод при розподілі радянського ЧФ мова велася лише про військові кораблі. Що ж до наземної інфраструктури, то згідно з укладеними двосторонніми угодами вона належить державі, на території якої розміщується. Слід також додати, що, за міжнародним законодавством, безпеку мореплавства повинна забезпечувати та країна, якій належать берегова акваторія та порти, а відтак маяки в оренду Російській Федерації передаватися не могли.
     
    Як зазначають експерти, також з’ясувалося, що обслуговування маяків є достатньо прибутковою справою з огляду на маяковий збір. Тому цілком логічно, що російська сторона вирішила прибрати ці доходи в свої руки. І, як наслідок, усі спроби України повернути належні їй об’єкти гідрографічного та навігаційного забезпечення виявилися марними. За даними лідера Всеукраїнського молодіжного об'єднання "Студентське братство" О. Яценка, який після пікетування маяка на мисі Сарич провів прес-конференцію в Сімферополі, Росія заборгувала Україні понад 30 мільярдів американських доларів за володіння кримськими маяками з 1993 року.

    Крім того, представник цієї організації заявив, що ЧФ не перестав здавати ці об’єкти в суборенду незважаючи на те, що його командування в грудні минулого року офіційно заявляло про її припинення з 1 січня 2006 року. За словами О. Яценка, "Студентське братство" виявило, що острів у бухті Козача "знаходиться в незаконній суборенді у фірми "Акар", де встановлено пам'ятник морській піхоті часів Великої Вітчизняної війни, хоча він є надбанням усього українського народу й, очевидно, не може бути переданий у якусь оренду".
     
    У відповідь на позов підприємства "Укрдержгідрографія" до господарського суду, який зобов'язав російську сторону передати маяки та інші гідрографічні об'єкти українській стороні, командування ЧФ виставило на маяках озброєну охорону і наказало не пропускати на їх територію представників України та судових виконавців. Воднораз, за повідомленням офіційного представника МЗС Росії М. Камініна, Міністерство закордонних справ Росії звернулося до Києва за роз’ясненнями з приводу подій навколо Ялтинського маяка.

    "Сталася подія, що не може не затьмарити атмосфери російсько-українських відносин, що тим паче прикро в світлі конструктивних підсумків нещодавньої зустрічі президентів Росії й України в Астані. Цей інцидент важко не розглядати як спробу певних сил України вкотре ускладнити ситуацію навколо Чорноморського флоту, затіваючи різні провокації, що перешкоджають нормальному режиму роботи його навігаційно-гідрографічного об’єкта", - вважає М. Камінін.
     
    За інформацією газети "День", представники Гідрографічної служби ЧФ повідомляють, що в найближчому номері російських "Извещений мореплавателям" буде надруковано, що у зв’язку з незаконним захопленням українською владою ялтинського маяка та неможливістю контролю за його працездатністю Росія офіційно оголошує акваторію Ялтинського порту та підходи до нього небезпечними для плавання в цьому районі.
     
    Думку української сторони висловив міністр транспорту України В. Бондар, який заявив, що це не матиме великого значення, оскільки сучасні кораблі використовують старі маяки лише як допоміжні навігаційні засоби, а основними є радіомаяки, які в Україні працюють справно. До того ж, якщо поширять подібну інформацію, то представникам ГС ЧФ доведеться нести відповідальність за навмисну дезінформацію мореплавців, оскільки Ялтинський маяк продовжує працювати в нормальному режимі.
     
    Позицію МЗС України також прокоментував українським ЗМІ речник цього відомства В. Філіпчук. Він наголошує, що російська сторона розпочала проти України справжню інформаційну війну. "Військові формування Чорноморського флоту Російської Федерації, зокрема його гідрографічна служба, жодним чином не уповноважені забезпечувати безпеку мореплавства у територіальних водах України, що додатково підтверджує протизаконність утримання ними об'єктів навігаційно-гідрографічного забезпечення.

    Тому спроби Чорноморського флоту перебрати на себе відповідні завдання межують зі спробами втручання у внутрішні справи України як суверенної держави. Відповідальність за безпеку судноплавства несемо ми", - заявив В. Філіпчук.
    Пан Філіпчук продемонстрував документи, на які посилається командування ЧФ, коли запевняє, що кримські маяки належать саме їм. Жодного маяка в цих документах немає. Українське МЗС уже надіслало російським колегам ноту, у якій пропонує провести спеціальні переговори з теми кримських об'єктів у лютому.
     
    Таким чином, гідрографічні та навігаційні об'єкти на Південному березі Криму, зокрема Ялтинський маяк, а також базування ЧФ РФ на території України продовжують залишатися політичним каменем спотикання. Зволікання у вирішенні цих проблем не зніме напруги в українсько-російських відносинах. Від політичного керівництва держави потребується принципова увага до вирішення всіх поточних проблем відповідно до чинного законодавства України.

    Крім того, присутність на території нашої держави іноземних військ вимагає від неї конкретного визначення в світлі інтеграції до євроатлантичних структур. Одним із важливих рішень може бути імплементація вже досягнутих угод з Росією щодо базування ЧФ РФ на своїй території на період до 2017 року та укладання таких додаткових угод, які б усунули можливості загострення відносин між двома державами та міжетнічних стосунків у Криму протягом цього часу. Вирішувати політикам.

    "Український незалежний центр політичних досліджень"



    Внимание!!! При перепечатке авторских материалов с ELCOMART.COM активная ссылка (не закрытая в теги noindex или nofollow, а именно открытая!!!) на портал "Торгово-промышленные новости ELCOMART.COM" обязательна.



    info@elcomart.com
    При использовании материалов сайта в электронном виде активная ссылка на elcomart.com обязательна.