Волинь накриває хвиля судових процесів, у яких фігурують представники Партії регіонів, котрі на минулих президентських виборах проводили агітаційну роботу на підтримку кандидата в Президенти Віктора Януковича. Судові тяганини розпочалися в Луцькому, Горохівському, Турійскому районах. Прокоментувати дані події ми попросили голову Волинської обласної організації Партії регіонів Анатолія Горбатюка.

Анатолію Олексійовичу, кого ж усе таки судять і за що?
Насамперед зауважу, що судові справи на Волині — далеко не єдині спроби нинішньої влади розправитись із представниками нашої партії. Є тенденція до звільнень людей із займаних посад під різними приводами, і це фактично підтверджує начальник обласного управління освіти Михайло Попович. За його підрахунками, станом на 1 вересня цього року на Волині близько 50% керівників сфери освіти, прихильників нашої партії було звільнено. Робилося це досить просто: за два місяці людину повідомляли про те, що выдбуватиметься реорганізація з подальшим звільненням. Людина йшла, а реорганізації не відбувалося: не змінювалась ані назва відділу, ні печатка, ні типове положення чи навіть функції. Лише коли ці люди стали подавати заяви до суду щодо їхнього незаконного звільнення, відповідна реорганізація починала здійснюватися. Фактично ж людей звільняли з політичних мотивів.

Можете назвати конкретні факти?
Одним із таких є справа Ірини Редкоус, яку навіть намагаються притягнути до кримінальної відповідальності. Вона працює заступником директора школи у селі Боголюби Луцького району, а під час виборів була агітатором від кандидата в Президенти Віктора Януковича. Ірина Євгенівна має значний авторитет серед колег, є вчителем вищої кваліфікації, має звання відмінника народної освіти, а нова влада робить з неї ледве не злочинця...

Річ у тому, що один із жителів села звинувачує її в порушенні його виборчих прав. Йдеться про те, що під час виборів пані Редкоус нібито купила в нього відкріпний талон. Заява про це до суду надійшла лише через 5 місяців після виборів, і сталося це не без допомоги прокуратури. У квітні розпочався розгляд справи, і Луцький міськрайонний суд визнав пані Редкоус винною у зловживанні службовим становищем і перевищенні службовим становищем. Покаранням визначили позбавлення волі строком на 2 роки.

Нещодавно апеляційний суд області скасував попереднє рішення через ряд процедурних порушень у поданні заяви та через те, що обвинувачення відбувалось в односторонньому порядку, без урахування інших показів. Але влада не полишає спроб знову притягти її до відповідальності.

Що стосується іншої сторони питання, то людина, яка виступає позивачем, має в селі вкрай негативний імідж, веде неналежний спосіб життя і має постійну алкогольну залежність. У судове засідання цього чоловіка привела його старенька мати, щоб, за її словами, його не посадили в тюрму за наклеп.

А що говорить сама Редкоус?
Ірина Євгенівна неодноразово говорила про витоки цієї проблеми, коли ще відразу після виборів були спроби її та директора школи звільнити з посад, щоб поставити сюди людей із нової команди. Звинувачення вона заперечує. Люди в селі говорять, ніби відкріпні посвідчення скуповувала чи то сільська рада, чи то міліція. Як відомо, відкріпні талони отримуються за спеціальною заявою і з відомих причин. А той чоловік ходив по селу і пропонував його купити. Пані Редкоус впевнена, що головна проблема в тому, що вона була і до сьогодні залишається прихильником Януковича в агітатором за нього. А якби була за Ющенко, то й питань до неї ніяких не виникало б...

Наразі справа ще не закінчена. Але прес-служба Волинської ОДА 27 жовтня розповсюдила в трьох обласних газетах матеріал під назвою «Урок для фальсифікаторів виборів», в якому йдеться про те, що пані Редкоус буде притягнуто до відповідальності. Якщо прес-служба губернатора бере на себе повноваження судової гілки влади, то що ж залишається суддям? Яка мета цього — спаплюжити в очах виборців опозицію, залякати?

Єдине, чого вдалося досягти такою публікацією, то це заплямувати гідність людини. І хіба не знають органи влади, що досудове оприлюднення вироку є звичайним тиском на суд та порушення елементарних конституційних прав громадянина?

Якісь ще факти можете навести?
Це звільнення Миколи Тарасенка з посади начальника відділу освіти Луцької райдержадміністрації. Хоча його, згідно з трудовим законодавством, не можна було звільняти: він — батько-одинак і виховує неповнолітню дитину. До того ж, відділ був найкращим в області... Ще одна жертва політичних переслідувань — Іван Кузьмич, колишній начальник відділу фізкультури і спорту райдержадмиіністрації — на сьогодні пішов працювати звичайним вчителем фізкультури, бо голова сказав, що він — людина не його команди. Навіть сьогодні, я не боюся цього казати, голова держадміністрації викликає начальника відділу і радить забрати заяву, мовляв, хоч справу й виграєш — працювати все одно не дамо...

На жаль, сьогодні подібні речі відбуваються не лише в Луцькому, а і у Горохівському та Турійскому районах. Влада формується за партійними блоками, а не за професіоналізмом чи морально-діловими якостями. Але зрозумійте: варто звільненим таким чином людям виграти один-два судові процеси, як піде ціла лавина судових позовів, які вже буде не спинити...