- Я згоден із думкою про поділ українського політикуму на фаворитів, для яких подолання виборчого бар'єру не стане надто складним завданням, та політичні сили, яким доведеться боротися за своє політичне майбутнє. Але називати фаворитів не буду. Нас і так уже повідомили про їх призначення.

 

- Це означає, що у нас фаворит виборчої кампанії - це не досягнення, а посада. Тому висуванці влади завжди серед фаворитів. Але влада в Україні завжди вела подвійну гру. Вона визначала і негласно підтримувала амбіції найзручнішого опонента. Такого, який всерйоз не зазіхне на її панування. Щоб з ним можна було кулуарно домовитись у майбутньому. Головне - не дати суспільству самостійно визначатися зі своїми симпатіями, вільно вносити зміни у "політичний реєстр". Це відверта політична селекція. Монополізація ЗМІ, політичні конфлікти та маніпуляції, соціологічні дослідження - це інструменти такої селекції.

 

- Більш демократичні, менш демократичні... Не бачу підстав для такого твердження. Я особисто розумію демократичні вибори як рівноправні, відкриті та законні. У 2006 році нічого цього не передбачається. По-перше, до квітня наступного року, а може, ще й далі, українські громадяни не знатимуть, за що вони проголосували. Всі фаворити - це лідерські об'єднання. Їх головне гасло - підтримаємо цього політика. Що він робитиме далі - таємниця за сімома печатками. Захоче - скочить, захоче - перескочить: "сьогодні ми - ліберали, завтра - соціальні популісти". Сьогодні утворюється одна коаліція, підписуються меморандуми. Завтра - концепція міняється. Це чистої води кон'юнктура і волюнтаризм, і демократією тут не пахне.

 

По-друге, будуть широко застосовані технології нечесної і навіть незаконної конкуренції - від інформаційного бруду до адміністративного ресурсу. Я не вірю "щирим" запевненням прем'єр-міністра, віце-прем'єра з регіональних питань і так далі. Тому що я чую голоси першого номера виборчого списку влади, керівника виборчого штабу влади. Хоч скільки б діюча влада називала себе новою, - вона стає на ті ж граблі, що і попередня. І так само втрачає довіру людей. Тому акцентую - адміністративний ресурс на виборах буде. І працюватиме він на владу, а також на "офіційну" опозицію. Така собі джентльменська угода. Після виборів вороги якось домовляться. Але суспільство буде ошукане.

 

По-третє, можна говорити, що за таких умов у наступному парламенті не будуть повноцінно представлені інтереси поміркованих виборців - основи нашого суспільства. Центристи в парламенті будуть. Але це будуть "приручені" центристи, які отримають свій статус ціною зради своїх політичних партнерів. Максимум, чого вони досягнуть, - посядуть місце весільного генерала на заручинах влади та опозиції.

 

- Ми зробимо все, щоб "свята" не відбулося. У наступному парламенті має бути сформована повноцінна демократична більшість, здатна запропонувати стратегію подальшого розвитку держави, сформувати коаліційний і професійний уряд, нести політичну відповідальність за результати його діяльності. І НДП готова брати участь саме у такій більшості. Але, незалежно від шансів і політичних ризиків, НДП братиме участь у виборах як самостійна сила.

 

Ми послідовно виступаємо зі змістовною критикою дій влади. Але ми вже сьогодні пропонуємо власні програми розвитку країни. На відміну від інших, НДП для виборця - це відкрита і зрозуміла політична сила, яка не приховує своїх намірів.

 

Ми також добиватимемося того, щоб уряд Єханурова і особисто сам прем'єр не брали участі у виборах. Або працюй в уряді, або - йди у відставку і займайся передвиборчою саморекламою.

 

Я скажу вам прямо - те, що зараз відбувається між урядом та НСНУ, викликає не просто занепокоєння, а обурення. Мова йде навіть не про використання владних повноважень напередодні виборів, а про перехоплення влади у державних органів. Де зараз приймається більшість політичних рішень? На Грушевського чи Банковій? Ні. У нас знову з'явилося "політбюро", яке не має на це права, але диктує свою волю в усіх сферах. В Україні зараз реалізується не державний курс, і навіть не програма Президента, а "нашоукраїнська" передвиборча стратегія. Вона не має нічого спільного з національними інтересами і потребами українського суспільства. І сталося все це за останній час, після призначення нового прем'єра, який не зміг чи не захотів виконати свої обіцянки.

 

Свого часу НДП разом з іншими політичними силами підтримали призначення Юрія Єханурова. Ми пам'ятаємо, що це відбувалося під гаслами формування позаполітичного професійного уряду. Думаю, Єхануров знає правильну відповідь на питання, чи може він і його підлеглі брати участь у виборах. Але рішення, яке він прийме, залежатиме виключно від його совісті. Хоча, як на мене, інших варіантів для порядного політика за тих складних обставин, у яких проходитимуть вибори, бути не може. Вже найближчим часом народні демократи ініціюють у Верховній Раді підписання міжфракційного звернення з такою вимогою до Президента. Складні соціально-економічні умови та перехід до нового конституційного порядку вимагають максимальної незаангажованості виконавчої влади. Інакше 2006 рік стане для України часом жорстоких економічних і політичних випробувань.

 

- Вірити чи не вірити - це не позиція. Ми будемо наполягати на своєму. Тому що позитивна відповідь Президента на наше звернення і буде найкращим підтвердженням демократичності намірів влади. Воно важитиме більше, ніж сотня меморандумів про чесні вибори.

 

Але ми розуміємо всю складність ситуації. Дуже непросто говорити з людьми, які у кабінетах уже розподілили електорат і вважають, що мають у кишені прощення всіх гріхів. Відгук минулої громадської підтримки вони сприймають як карт- бланш для будь-яких політичних ігрищ.

 

- Останнім часом сталося кілька подій, які особисто в мене викликають серйозне занепокоєння. Зокрема Україна стала центром тяжіння для політичних авантюристів усього світу. Після скандалу з іноземним фінансуванням антикучмівської опозиції з'являється фігура Павла Лазаренка - персонажу, який став вітчизняним символом корупції та владного свавілля. Але особливо непокоїть те, що цей "американський в'язень" звертається до Віктора Ющенка та "Нашої України" як до спорідненої сили. Ще один борець із режимом Кучми... Як на мене, такі закиди мають зустрічати негайну і однозначну відсіч. І тим більш дивним виглядає мовчання з боку Президента та його прибічників.

 

Якщо це мовчання триватиме й надалі, то я б навіть сказав про можливість свідомого розіграшу чітко визначеного передвиборчого сценарію. Всі ці натяки, скоординовані "гастролі" по телеканалах свідчать, що хтось дуже хоче використати Лазаренка в якості "дубця" проти деяких занадто амбітних українських політиків. Лазаренко і сам знає, що він може стати дуже зручним знаряддям для політичного шантажу. І він прагне використати цей шанс для повернення в політичне життя України. А повернутися сюди він зможе тільки в разі укладання "угоди про співпрацю" із діючим українським державним керівництвом. Вважаю, що байдужість або ще гірше - зацікавленість, буде найгіршою помилкою діючої влади. Наслідком цього стане повернення до політичних методів періоду "лазаренківщини".

 

Свого часу народні демократи зробили все, щоб "лазаренківщина" була засуджена і стала минулим. І ми не припустимо її реанімації. Я знайду можливість, щоб через засоби масової інформації нагадати суспільству про "принади" та "родзинки" діяльності Павла Івановича та його партнерів. І будь- які перешкоди в цьому з боку влади чи будь-яких політичних сил сприйматиму, як дії, що несуть пряму загрозу демократії і законності в Україні.