Ще не було... анархістів

Офіс професійного бунтаря Дмитра Корчинського розташований просто в "таборі ворога" - серед адміністративних будівель, на вулиці Грушевського. Вікна штабу виходять просто на Верховну Раду. Таке сусідство Корчинського не бентежить. Мовляв, можна пікетувати парламент, не виходячи з офісу. Лідер "Братства" - фігура неоднозначна. Його ідеї називають абсурдними й епатажними, а самого - кон'юнктурником. Щоправда, всі з однаковою цікавістю стежать, що він ще такого викине. А за ним, як кажуть, "не заржавіє". Недавній з'їзд - тому свідчення. На Замковій горі, з багаттями та кинджалами під гаслом "Чиновники, ви судите народ народним судом, народ судитиме вас військово-польовим!"...

- Наші з'їзди проходять дуже швидко, цей був найдовший, він тривав десь 25 хвилин. Нам, навпаки, було жарко...

- Це, як правило, люди з вираженою естетичною жилкою. Тобто за нас голосують тільки любителі жанру. Вони розсіяні більш-менш рівномірно по соціальних групах і по регіонах. Це люди, які не вірять у вже існуючу систему, ті, хто протиставляє себе системі. Вони розуміють, що через вибори нічого не досягнеш, але бояться заносити тротил до виконкомів і адміністрацій і в якості такої "бомби під режим" голосують за "Братство". Люди вважають, що їх "кинули", причому неодноразово. Принаймні, кухонні розмови зараз радикалізувалися дуже сильно, - я на тлі цих розмов виглядаю поміркованою людиною.

- Поділ на правих і лівих втратив свою актуальність ще 50 років тому.

- Ми дійсно провели декілька антинатівських акцій, але на цьому все й завершилося. Нас цікавить тільки одне: чи можемо ми створити паралельне суспільство. Безумовно, повинні існувати всі бюрократичні форми - і українські, і міжнародні. Повинні бути якісь контролюючі та координуючі механізми, але ці механізми не повинні бути самодостатніми. Чиновник все-таки повинен прислужувати українцю, а не судити його. Це означає, що бюрократія повинна бути позбавлена права на насильство. А от над бюрократією має бути щось на зразок воєнної аристократії, яка час від часу буде бити чиновників по головах.

- Склад коаліційного уряду нас не цікавить. Нам потрібна бонапартистська модель - це буржуазний базис і аристократична надбудова. "Аристократична" - це технічний термін. Це не означає, що всі мають ходити в манишках і робити кніксени. Уряд має функціонувати, як він функціонує. Але чому правила гри мають визначати в Брюсселі, на Банковій чи навіть в жеку? Це ненормальна ситуація. Крім всього іншого, зараз світ стрімко глобалізується. І за панування в глобальному світі уже ведеться боротьба. Ісламісти ведуть активну боротьбу, ефективно, до речі, верхівка американської бюрократії, можливо, китайська еліта скоро втупить у цю боротьбу... А православні ще навіть не підійшли до усвідомлення цієї боротьби. У нас немає політичного православ'я.

- Ні в якому разі. Артисти мають співати на сцені, спортсмени - бігати і плавати.

- Мабуть, крім Комуністичної партії, яка теж, швидше за все, не стільки має ідеологію, скільки грає на ностальгії. У нас немає ідеологічних партій, і не було. Це були бренди. Не можна ж сказати, що у "Кока-Коли" була інша ідеологія, ніж у "Пепсі-Коли".

- Насправді у Руха не було ніякої ідеології, ніколи. Я був одним із тих, хто засновував Рух, потім спостерігав діяльність цієї дивної структури. Час Руху пройшов на початку 90-х, потім був порожній бренд, який намагалися наповнити то одні, то інші люди. І цих людей не цікавили ніякі ідеології, їх цікавили гроші - те, що цікавить усіх політиків. У нас було багато різних назв, тепер назви замінили імена. Ніхто не хоче голосувати за порожні форми, чи за назви, які нічого не означають. Зараз пропорційна виборча система спробує реанімувати ці форми, мені здається, що пізно. Пропорційна система так само втратила будь-який сенс. І тому ми протиставляємо олігархічно-номенклатурній "пропорціоналці" "мажоритарку" страйкомів. У день виборів у нас біля кожної дільниці стоятиме намет або столик, і люди будуть формувати страйком. Тобто люди повинні знати, що вони голосують за свою улюблену партію і одразу формують ту структуру, яка буде боротися проти улюбленої партії. Ми спробуємо зробити сіть страйкових комітетів і розпочати підготовку до загальнонаціонального страйку.

- Так не трапиться. Ціна дуже висока. Блюзнірство полягає в тому, що держава ще й компенсує по 30 млн. грн. кожній партії, яка подолала 3-відсотковий бар'єр. Але бюджет наповнюємо ми всі. Я, наприклад, не хочу фінансувати НСНУ, як і будь-яку іншу партію. Тому наше гасло - вся влада страйкомам. І треба забути, що щось можна змінити через вибори.

- Перша тема - це Євросоюз і НАТО. Коли нам розповідають про Євросоюз і НАТО, нам не наводять жодної цифри. Завжди іде аргументація образами і почуттями. Друга тема - федералізм. Регіональні олігархи, яких дістала нездалість Києва, хотіли б собі зробити вотчини для управління. Сама по собі федеративна ідея непогана, але вони хочуть створити десяток суб'єктів федерацій, в яких будуть безроздільно панувати. Насправді нам потрібно 10 тисяч суб'єктів федерацій. Нам потрібна реальна свобода, тобто нам потрібно, щоб кожне село було суб'єктом федерації. І третя тема - можливо, останній раз будуть спекуляції навколо російської мови, її державного статусу. Ми проти надання державного статусу будь-якій мові, що російській, що французькій. Мова - це вище, ніж державний статус.

- Я не сумую, я тимчасово був на телебаченні й виступав у непритаманній для себе ролі журналіста. Але й тоді мені було зрозуміло, що мені набагато приємніше відповідати на запитання, ніж ставити їх. Творити події значно цікавіше, ніж їх описувати.

Олена Яхно, День

 Обсудить на форуме Силы Народа