• Главная
  • ЛЕНТА НОВОСТЕЙ
  • АРХИВ
  • RSS feed
  • В Киеве идет война за
    Опубликовано: 2013-03-19 02:43:51

    Надати автономію вузам – означає втратити контроль над майбутнім, яке буде змінювати стару систему, до якої так звикли представники влади, впроваджувати європейські принципи, коли сьогодні попри євроінтеграційний курс ми більше тяжіємо до азійських країн. Освіта, над змінами якої працюють 5 років, залишається єдиною сферою, яку не вдалось переламати і підгребти під себе жодній владній силі.

    З лютого 2008 року по сьогодні наші провладні «освітяни» намагаються законотворчо підвищити рівень освіти. Бажання виявилось настільки великим, що вмістити в один проект його не вийшло. Натомість за 5 років плідної праці можновладці склали 3 законопроекти, які різняться між собою приблизно на 10-15%. Різницею є автономія від Міністерства, вступна кампанія та фінансування державою студентів (чи навпаки).

    У процесі розробки реформування освіти депутатами від Партії регіонів (М. Сорока, С. Ківалов, Г. Калетнік) та опозиції явно не допомагали офіційні урядові структури, які супроводжують впровадження Болонського процесу. Ноткою якості європейської освіти віддає хіба що проект групи М. Згуровського.

    Цікавим процесом є й сам вступ України до Болонського процесу. Галопом за Росією, яка готувалась до вступу з 1999 року, вступила й Україна зі своєю пострадянською системою освіти (травень 2005 р.). Виконати головну умову вступу в освітню систему європейських країн, тобто до 2010 року провести свої освітні системи у відповідність до єдиного стандарту, Україна, звичайно, не змогла. Підтверджує цей факт навіть те, що студенти досі вчаться за освітнім проектом 2002 року. Ті зміни, які сьогодні пропонує майбутньому поколінню Партія регіонів та опозиція, повністю протилежна обіцянкам 2005 року, коли, вступивши в Болонський процес, студентам яскравими фарбами намалювали децентралізацію, демократичність устроїв всередині вузів, справедливе оцінювання, яке здійснюватиметься за кредитно-трансферною системою, та можливість обміну між закордонними вузами. Сьогодні ці фарби переходять до рук, які поверх старих уявлень про цю картину накладають мазки корупції та зниження будь-яких соцгарантій.

    Самі ж студенти гарно розуміють суть Болонського процессу. Так, наприклад, показує дослідження березня 2012 року, яке провів Фонд «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва. Як свідчать цифри, гарно розуміють принципи європейської системи 43%, уявляють суть – 50%, 7% чули, але не знають. Будучи на першому курсі Києво-Могилянської академії, яка, до речі, живе за Болонською системою, студенти прослуховують курс «Застосування принципів Болонського процесу», складають іспит, аж потім переходять до професійних курсів.


    Впроваджуючи європейські принципи освіти окремо від стратегії Міністерства, вуз наражається на проблеми як з визнанням якості диплома, так і з самим процесом. Для того щоб забезпечити годинами викладача, щоб витягнути його на мінімальну ставку, приходиться робити вибіркові курси або обов’язковими, або ж зменшувати їх вибір, що, в принципі, суперечить положенню Болонського процесу. Неможливо сьогодні студенту діяти в системі мобілізації, тому що професійні предмети в Україні не співпадають з предметами за кордоном, і перезарахувати їх неможливо. Смішним здається і здобутий ступінь освіти «спеціаліст» в Україні, в Європі давно вчаться за 3-ступеневою, яка передбачає бакалавра, магістра та доктора. Говорити про процедуру визнання попереднього навчання після заборони Міністерством перехресного вступу взагалі немає сенсу.

    Надати автономію вузам – означає втратити контроль над майбутнім, яке буде змінювати стару систему, до якої так звикли представники влади, впроваджувати європейські принципи, коли сьогодні попри євроінтеграційний курс ми більше тяжіємо до азійських країн. Освіта, над змінами якої працюють 5 років, залишається єдиною сферою, яку не вдалось переламати і підгребти під себе жодній владній силі.

    Порада українського світила Т. Шевченка «учітеся, брати мої» навряд чи передбачала ту суму грошей, яку сьогодні доводиться сплачувати, щоб долучитись до самого хоча б процесу. Б’ючи на сполох про міграційні потоки студентів до інших країн, варто було б спочатку визначити причину небажання української освіти, хоча причини сьогодні демонструють і просять взяти до уваги студенти під стінами комітетів Верховної Ради.

     

    http://kiev-forum.org



    Внимание!!! При перепечатке авторских материалов с ELCOMART.COM активная ссылка (не закрытая в теги noindex или nofollow, а именно открытая!!!) на портал "Торгово-промышленные новости ELCOMART.COM" обязательна.



    info@elcomart.com
    При использовании материалов сайта в электронном виде активная ссылка на elcomart.com обязательна.