Робота за кордоном? Заманливо. Нові враження, шанс відносно швидко заробити великі гроші, можливість вдало влаштувати особисте життя... Кожен українець, який бажає виїхати за кордон на роботу, може продовжити цей список залежно від своїх бажань і переконань. Найбільшим недоліком роботи за кордоном є те, що людям довгий час доводиться жити в чужій країні, без підтримки родичів і друзів, не маючи ані соціального, ані матеріального захисту. Для України це питання є справді болючим. Адже внаслідок трудової міграції держава втрачає власних спеціалістів, які могли б працювати на її користь. Але, на жаль, левовою часткою інтелектуальних ресурсів України з успіхом користуються інші країни, при цьому витрачаючи значно менші кошти, ніж могли б витратити на власних спеціалістів.

Базуючись на загальнонаціональному опитуванні (серпень-вересень 2004 р.), яке було проведене Українським освітнім центром реформ, можна сказати, що загалом на сьогоднішній день три чверті населення України (72,6%) мають серед своїх знайомих принаймні одну людину, яка працювала за кордоном. Кожен п'ятий опитаний або має власний досвід роботи за кордоном, або ж такий досвід мають його родичі.

За даними опитування, близько 35% респондентів (тобто кожен третій дорослий житель України) можуть вважатися потенційними мігрантами: 12,6% опитаних планують найближчим часом працювати за кордоном, а ще 22,1% з більшою чи меншою впевненістю погодились би працювати за кордоном. Треба сказати, що таке бажання, як правило не виникає на порожньому місці. Так, частина респондентів, оцінюючи досвід роботи за кордоном своїх знайомих як вдалий, виявляють бажання ризикнути і виїхати на роботу в іншу країну. Хоча слід зазначити, що загалом немає чіткого зв'язку між бажанням працювати за кордоном та оцінкою досвіду знайомих як вдалого чи невдалого. Натомість, власне наявність або відсутність знайомих, що працювали за кордоном, чинить значущий вплив на міграційні наміри громадян.

Визначальним фактором у вирішенні питання виїзду за кордон часто стає джерело інформації про таку можливість. За даними опитування, найбільша кількість респондентів (87,9%) довірятиме інформації, отриманої від близьких родичів. 76,2% опитуваних вважають, що слід довіряти інформації, яка надходить від друзів та знайомих. До пропозицій посольств інших країн прислухаються 66,6% респондентів. Завдяки програмам обміну та стажування та системі UA PAIR виїхали б за кордон 41% опитуваних. Пропозиціям агенцій з працевлаштування довіряють 16,9% респондентів, інформації в Інтернеті – 12,7%, пропозиціям туристичних агенцій – 9,6%. Найменшу довіру українці виявляють до пропозицій шлюбних та модельних агенцій, всього 5% опитуваних.

На жаль, найпоширеніші види робіт, які виконують українці за кордоном, ніяк не пов'язані з їхнім фахом. Так, часто люди інтелігентних професій (вчителі, лікарі, юристи тощо) заробляють на життя, виконуючи хатню роботу – догляд за дітьми, догляд за людьми похилого віку, прибирання; працюючи на будівництві, у сфері сільського господарства або різноробами в інших галузях. До того ж, порівняно з корінними жителями або жителями інших розвинених країн, на даних роботах українці отримують значно меншу зарплатню, але їх це не зупиняє. Адже у себе в країні за фахову роботу українські спеціалісти отримують ще менше. То ж можливо саме тут і слід шукати основну причину трудової міграції українців. Якщо у власній державі громадяни не мають можливості своїм розумом заробити собі та своїй родині на пристойне життя, вони будь-якими способами намагатимуться зробити це деінде. Хто від цього програє? Здогадатись не важко. Що ж до країн, які отримують дешеву робочу силу завдяки українським мігрантам, то найчастіше серед опитуваних називалися такі: Італія (58% мають знайомих, що працюють або працювали там), Росія (39%), Португалія (36%), Німеччина (27%), Польща (26%), Іспанія (25%), Греція (20%), Чехія (18%), Ізраїль (17%), США (17%), Великобританія (11%), Канада (9%).

Відповідаючи на запитання про те, до яких країн вони б хотіли поїхати на роботу, найчастіше потенційні мігранти обирали такі країни як Німеччина (туди хотіли б поїхати 37% тих, хто погодився б працювати за кордоном), Італія (28%), США (27%), Канада (21%), Великобританія (20%), Росія (18%). В такі країни як Франція, Австрія, Нідерланди, Іспанія, Португалія, Греція, Польща, Чехія погодилося б поїхати від 7 до 16% респондентів.

Порівнюючи рейтинги країн, де працюють знайомі респондентів, та країн, де хотіли б працювати самі респонденти, можна відзначити однозначний збіг позицій Італії та Німеччини. Щодо решти країн, які є лідерами за фактичним працевлаштуванням знайомих респондентів, то Португалія та Польща як бажані країни згадуються значно рідше. Натомість, очолюють перелік країни з високою складністю отримання роботи в них, зокрема, США, Канада, Великобританія, Швейцарія, Франція, Австрія. Втім, Росія, що є другою за часткою згадування, також потрапляє до категорії відносно бажаних країн для опитуваних. Питання трудової міграції українців стає дедалі гострішим з кожним роком. Головним завданням українського уряду в такій ситуації є створення сприятливих умов праці для молодих спеціалістів та фахівців з досвідом. В іншому ж випадку в найближчому майбутньому більшість українських ”мозків” знайдуть собі застосування в інших країнах.