Екс-міністр економіки Сергій Терьохін був одним із двох урядовців (разом з Миколою Томенком), яких публічно критикував Ющенко, коли вони перебували на посаді. Терьохін мав стати тією жертвою, яка могла врятувати Кабмін Тимошенко від відставки. Вона не погодилася на пакет умов і була звільнена сама – разом з усіма своїми нечисельними соратниками. Так Терьохін перейшов з табору Ющенка до табору Тимошенко. Зараз Терьохін намагається написати для Тимошенко тези економічної програми, з якими вона може вийти на переговори про створення коаліції. Ще Терьохін є одним із найдавніших соратників Ющенка, хоча і не спілкувався з ним після відставки. Він знає вади Ющенка і його сильні сторони. Про це, про Тимошенко і по роботу з нею – в інтерв’ю Терьохіна "Українській правді".

–        З яким настроєм ви ідете до нового парламенту? Ваш прогноз – чим закінчиться прем\'єріада?
– Все буде як в анекдоті: чергова сварка між чоловіком і жінкою закінчилася народженням нової дитини. Думаю, до червня створиться коаліція, і прем’єром буде Тимошенко. Але мені здається, що недовго.

–        Поясню чому... Політична еліта, дозвольте так її називати, розуміє, що їх бажання не співпадають з бажаннями народу. Народ хоче Тимошенко в прем’єри, а еліти – ні. Тому треба час, щоб бажання електорату принишкли, люди зайнялися повсякденним життям, при цьому залишалось би багато часу до нових виборів... Тоді й можна буде зняти Тимошенко з посади.

–        – Ну, як ви думаєте: рік прем’єрства Тимошенко відпустять?

–        – Так

–        – А два?

–        – Оце вже є питання. Бо президентські вибори уже не за горами, залишилось три з половиною роки. А для президентських виборів це малий проміжок часу.

–        – Кого ви будете підтримувати на наступних виборах президента, якщо балотуватимуться і Ющенко, і Тимошенко?

–        – Це буде своєрідний апокаліпсис. Він може статися за умови, якщо Тимошенко опиниться в опозиції.

–        Партії регіонів в статусі опозиції, з посиленими локальними елітами, матиме стійкий електорат. І в такій конфігурації, якщо одночасно балотуватимуться і Ющенко, і Тимошенко, новим президентом буде Янукович. Умовний "Янукович". Чи він сам, чи Кушнарьов, чи Ахметов, чи Клюєв, чи Азаров. Будь–хто!

–        Ще раз наголошую, що такий апокаліптичний розвиток подій можливий лише при самоусуненні президента України від функцій арбітра – як при створенні більшості, так і при її функціонуванні. Я, все-таки, сподіваюсь, що прем\'єром буде Тимошенко – усі наступні дев\'ять років, а президентом у 2009 стане Ющенко.

–        – Ви ніколи не радили Тимошенко з метою недопущення цього згаданого вами апокаліпсису не вимагати прем’єрства? Може, ви б їй сказали, що заради цього варто відмовитися на користь якоїсь іншої посади?

–        – А яка логіка цих дій? Пам’ятаєте образу Віктора Ющенка в 2002 році, Кучма не зробив його прем’єром. І на цих виборах багато людей голосували не за косу Тимошенко, а за те, щоб вона стала прем’єром.

–        Українці не дурні. Знаєте, майже двократне підняття особистих доходів людей відклалося у мозку. І це асоціюється з однією конкретною особою.

–        – Сталося так, що люди асоціюють ці додаткові гроші з Тимошенко, але ж вона виконувала передвиборчу програму Ющенка!

–        – Вона взяла цю передвиборну програму і перетворила її у реальні гроші у ваших кишенях.
– Якщо Тимошенко програла битву за Київ, не отримавши керівних посад, то де гарантії, що Тимошенко так само не програє боротьбу за коаліцію у Верховній Раді?
– Ніхто нічого не програв! Було єдине голосування за секретаря Київради. І воно було таке ж ситуативне, як і за прем’єра Єханурова: зібралися в кучу, знайшли мотивацію і проголосували. Давайте подивимося, чи буде стійка більшість у київському парламенті...
– Давайте поговоримо не про найближчі місяці, а про п’ять років – куди рухається Україна?
– Ми у глобальному світі. Навіть з нашими внутрішніми сварками, з\'ясовуваннями, "хто кому Рабинович" ми будемо рухатися в напрямку європейських стандартів, європейської моралі.

–        – Навіть якщо буде коаліція "Нашої України" і Партії регіонів?

–        – Можливо, й так. Топ–менеджери Партії регіонів звикли жити по правилам європейського життя – вони хочуть спокою і впевненості у майбутньому.

–        – Чому ж тоді, повертаючись до ваших же слів, ви робите апокаліпсис з приходу Януковича в президенти?

–        – Тому що кожен рух чогось коштує – для суспільства, для громадянина, для моралі. І згаданий вами сценарій передбачає, що вартість такого руху до європейського рівня життя буде набагато більшою.

–        14 РОКІВ Я БУВ З ЮЩЕНКОМ НА «ТИ»

–        – У ідеї про створення коаліції між "Нашою Україною" і БЮТ є опоненти, які кажуть: "Ющенко, не варто брати туди Тимошенко, бо якщо вона буде в опозиції, за три з половиною роки до наступних виборів президента її рейтинг може зникнути, а твій – піднятися"...
– Це ілюзія. Рейтинг Тимошенко будувався п’ять років, з 2000 року, коли вона перейшла з посади колишнього голови бюджетного комітету на місце віце-прем\'єра.
– Хіба це проблема: скоротити рейтинг в два рази за три роки? У Кучми це сталося ще швидше.
– Ваше питання можна інтерпретувати так: чи є Тимошенко настільки дурною, щоб за три роки поводитися так, щоб знищити свій рейтинг? Я так не думаю.

–        Ви ведете до того, чи може бути коаліція Партії регіонів та "Нашої України"? Я добре знаю багатьох регіональщиків, і деяких навіть краще, ніж тих, хто зараз пройшов за списком НСНУ. Так ось, в Партії регіонів люди дуже жорсткі, комплексні, ставлять перед собою не ілюзорні цілі, а конкретні. Вони ніколи не погодяться, щоб їх електорат сприймав їх контакт з "Нашою Україною" як здачу інтересів перед Ющенком. Єдиний спосіб – це сказати, що "ми Ющенка перемогли". А це можливо, коли прем’єр – представник Партії регіонів. При цьому фігура не технічна, а харизматична. А на це вже сам Ющенко навряд чи піде.

–        – Що ви знаєте про нинішній переговорний процес?

–        – Незрозумілі посили, які мають бути. Від президента ми чуємо модель: "Давайте напишемо програму, і навколо неї ми об\'єднаємося". А що робити з програмою "10 кроків назустріч людям", навколо якої ми вже єдналися?

–        – Ющенко хоче нову програму, щоб зробити фарватер і буйки, за які Тимошенко не повинна заходити: наприклад, реприватизація або ручне управління економікою...
– Цього не вийде. Тому що те, що розуміється під терміном "реприватизація" в Україні – це нормальний процес судових і прокурорських розборок з тим, хто вкрав державну власність. Такого у програмі дій писати не можна, бо це порушення Конституції.
Щодо ручного управління: якщо є закони, які дозволяють проводити ціновий моніторинг, який є у всіх країнах світу, то це буде застосовуватися. Інша справа, кваліфіковано чи ні. Ви бачили проект коаліційної угоди, підготовлений "Нашою Україною"? Там більше води, ніж в програмі "10 кроків назустріч людям".
Мені було цікаво подивитися німецьку коаліційну угоду. Тут тексту 135 сторінок. Проблеми розподілу посад і голосування, прийняття рішень – це останні 8 сторінок. Причому, найцікавіше, в програмі написано, хто кого призначає на які посади. Ми, якщо будемо узгоджувати ці 135 сторінок, то робитимемо це ще протягом двох років.
– Які посади Тимошенко хоче в новому уряді?

–        – Для нас дуже важливий прем’єрській пост, фінансово–економічний блок і представник силових структур.

–        – Навіщо вам силове крісло, адже це прерогатива президента?!

–        Це гарантія стабільності коаліції. При ступені демократії, який у нас є, силовики не можуть бути представниками однієї політичної сили.

–        – Як ви оцінюєте вашого наступника в уряді, Арсенія Яценюка?

–        – Мені неетично давати йому таку оцінку.

–        – А ви як політик дайте оцінку!

–        – Я не знаю CV Яценюка, але мені здається, що він банкір. Для того, щоб займатися тією сферою, за яку відповідає Мінекономіки, треба мати інші знання. Одна справа – це банківські і корпоративні фінанси, а інша – це макроекономічне прогнозування, управління власністю, зовнішня торгівля. Тому мені важко оцінювати Яценюка...
Але після натаски пана Єханурова про "закриті роти" в новому уряді, щоб ніхто не виступав, Яценюк є не дуже публічний. Яценюк пару разів виступив у парламенті, наприклад, по газовій проблемі – але не так артикульовано, як Пинзеник...

–        Яка різниця між розумінням ролі міністра в уряді Тимошенко і в уряді Єханурова? Ми вважали себе політиками, які ставлять завдання виконавцям. І вели себе як політики, які ставлять завдання. Це стандартна форма політичного уряду. В уряді Єханурова немає різниці між кар’єрним бюрократом і міністром, який представляє якусь ідеологію, політичну партію.

–        – Ющенко критикував вас набагато більше, ніж Яценюка.

–        – Тому що наші політичні погляди з Ющенком не зовсім збігалися. Я за своєю природою доволі глибокий ліберал і космополіт, Ющенко більш соціалізована людина, він більш протекціоністський, більш консервативний.

–        – Яка доля чекає на вашого соратника, Віктора Пинзеника за умов, коли його "Реформи і порядок" не пройшли до парламенту?

–        – Я хотів би, щоб він залишився у виконавчій владі. Він був найкращим міністром фінансів в історії України! Я всіх міністрів фінансів знаю і з усіма на "ти"

–        – З Ющенком ви теж на "ти"?

–         14 років був на "ти".

–        – Після відставки з посади міністра економіки ви з Ющенком не спілкувалися?

–         Ні.
– Як думаєте, в майбутньому вам вдасться налагодити стосунки?

–        – Не треба плутати людські стосунки і політичні. У мене є багато політичних опонентів по життю, але з багатьма ми і шашлики смажимо, і в гості ходимо сім\'ями.
– І до Тимошенко теж ходите?

–        – Ні. Ми недостатньо близькі для цього

–        ЮЩЕНКУ РОЗПОВІЛИ ПРО НАШУ ЗМОВУ ЧЕРЕЗ П\'ЯТЬ ХВИЛИ

–        – Яка Тимошенко, як ви її зрозуміли? Одні її люблять, інші – ненавидять. Популістка – найм\'якший епітет на її адресу..

–        – З Тимошенко цікаво спілкуватися і дискутувати. Навіть згадаю один випадок... В уряді у мене з Тимошенко була складна дискусія з питань управління державною власністю, міноритарних акціонерів, розподілу прибутку... Дискусія тривала години дві, ми закрилися в її кабінеті, було ще пару людей... Вона хотіла, щоб я зайнявся підготовкою законопроекту за ідеологемами, які не співпадають з моїми. І не співпадали до такого ступеню, що я сказав: "Знаєш, Юля, давай зробимо перерву, бо я маю сходити після всього цього до свого психоаналітика".

–        Дискусії з Тимошенко важкі, але цікаві. У неї парадоксальний спосіб мислення, але зрозуміла логіка. Вона вибудовує теорії та схеми дуже логічно. А парадокс – це не завжди невірне рішення.

–        – Але ж як ви ставитеся до того, що в такий спосіб експерименти ставляться на державі?!
– А що робити з державою? Брати приклад зі старої економіки з кволими темпами розвитку і копіювати? Вся демократія побудована на експерименті над державою однієї політичної сили. Якщо їй не вдається, то експерименти буде ставити інша політична сила.

–         Тимошенко – людина закрита для зовнішнього спілкуванні і витримана. Але коли проходиш певний кордон – стає дуже відверта. Мені здається, що я такий кордон пройшов. Ми можемо говорити з нею на будь-які теми.

–         І приватні?

–        – Приватні теж. Хоча є певні табу, наприклад, сімейного характеру.

–        – Ви були довіреною особою Тимошенко в уряді, а у вересні стали розмінною фігурою, коли Ющенко пропонував Тимошенко для залагодження політичної кризи звільнити Терьохіна, Томенка і Турчинова, а він обіцяв зняти Порошенка і Третьякова.
– Якби я був "розмінною фігурою", то зараз прем’єр–міністром була б Тимошенко. Це ще один плюс цій жінці. Коли ми закінчили ту нічну розмову (перед відставкою уряду), ми порадили Тимошенко погодитися на пропозицію президента, бо жодних серйозних амбіцій у нас не було. Так от, я просто гордий був за Тимошенко наступного дня, коли вона сказала, що немає підстав зрадити нас. І вона не погодилася! Мужня жінка!

–         Ви тоді були на нічній нараді в Тимошенко перед її відставкою. Чому ви пішли на цю зустріч? Ця ситуація виглядає не зовсім здоровою – вночі, не в Кабміні, а на дачі СБУ?
– Половина одинадцятої – це не ніч! А зібралися ми на дачі, бо на той момент всі роз\'їхалися по домах. Я вже колихав свою малу. Нам подзвонив помічник прем’єра, запросив приїхати. Зброю брати не просив. А Конча-Заспа для мене була близько...
– Але Ющенко розцінив ту нараду як зраду, як змову?

–        – Йому розповіли про цю нараду через п’ять хвилин після її закінчення. І, погодьтеся, змову протягом двох годин не роблять.