Ви законодавець. Як Ви вважаєте, скільки у нас Генпрокурорів?

Якщо судити за Конституцією, то в нас один Генпрокурор. Якщо виходити із законодавства, на яке очевидно посилався суд, приймаючи рішення, то суд прийшов до висновку, що у нас є інший Генпрокурор. Отже виходить, що два Генпрокурори. Я б взагалі на цю тему дивився загалом. Вона сфокусовано висвітлює сутність процесів, які відбуваються в Україні. Таке можливо тільки в нас.

Є точка зору, що цей суд взагалі не мав права брати до розгляду цю справу. Якщо суд взяв її до розгляду, якщо виніс вердикт, виходить у нас судді законів не знають?

Я далекий від такої думки, щоб давати оцінку суддям і суду. Цілком зрозуміло, що кожен має право звертатись до суду. Такі питання, я думаю, не повинен розглядати Конституційний суд. Він може дати тлумачення Конституції. І це тлумачення є офіційним і не підлягає оскарженню.

Як Ви вважаєте, як довго ще буде ця ситуація з двома прокурорами?

Я думаю до завершення виборчої компанії.

Якщо б не було виборів, цього б не було?

Ні, я не пов’язую це. Я просто думаю, будуть нові апеляції, після прийняття рішення, нові апеляції. Отже це буде тривати, я думаю, протягом декількох місяців, що не принесе стабільності і не додасть впевненості для країни і для правоохоронної системи.

День наступний, День свободи. Як Ви думаєте, це добра була ідея? Зробити цей день, ініціювати, щоб держава його мала?

Якщо розглядати це як завдання, для того, щоб ми мали дійсну свободу, щоб мала свободу особистість, були в нас громадянські свободи і політичні свободи, то як перспективу, я думаю, можна оцінювати позитивно. Але як факт того, що відбулося на Майдані, я думаю, це ще більше внесло хитання, невпевненість в ряди тих, хто рік тому стояв на Майдані.

Ви власне теж були учасником подій, які відбувалися рік тому. Чи відповідає назва День свободи святу, яке ми мали 22 листопада?

Я думаю, сповна відповідає. Насамперед як політики, котрі використали можливість для того, щоб маніфестувати свою позицію на парламентські вибори. Але вийшло так, що на Майдані, на моє переконання, було два основні гравці. Всі інші, хай не ображаються, відігравали роль масовки, другого плану.

Інший ракурс. Ярослав Давидович пропонує розмежувати вибори: парламентські окремо, місцеві окремо. Його мотивація: це буде дорожче, але буде більше ладу. І буде напевне, більше чесності і людям зрозуміліше. Ви погоджуєтесь з цією точкою зору?

В принципі, ця точка зору має право на існування. Розведення виборів додало б можливості людям краще визначитись за кого голосувати, розібратися в величезній кількості бюлетенів.

Але якщо виходити з правової точки зору, якщо виходити з Конституції якщо виходити з того, що є основний закон, який ми маємо поважати і демонструвати наше поважне ставлення до основного закону України, то підстав для перенесення виборів, для розмежування виборів немає.

Відповідно до чинної Конституції, відбувалися вибори, в тому числі в місцеві органи влади в 1998 і 2002 році. Тому я думаю, що це будуть сьогодні політичні розмови, окрім нашої неорганізованості вони нічого не дадуть. Я вважаю, що у вівторок, в наступний вівторок Верховна Рада має прийняти постанову про проведення виборів до місцевих органів влади.

Це ж власне всім вигідно, щоб було більше ладу. Невже політики не можуть зібратись і сказати: приймемо поправку до Конституції, але зробимо людям зрозуміліше...

Повірте, поправку до Конституції протягом одного дня не приймають. Для цього як мінімум потрібно дві сесії. А цілком очевидний висновок, що немає в нас часу. Ми перебуваємо в цейтноті. Якщо вести мову про перенесення, це можна було б вести мову в політичній площині, в політичному вимірі, але під що? Для чого?

Щоб політики мали можливість по зручно всістися, вмоститися і працевлаштувати всіх якщо не до Верховної Ради, то до місцевих органів самоврядування? Якщо б вести мову про відтермінування виборів, то очевидно, треба говорить: для чого? Що ми маємо зробити в економічному, в соціальному, якщо хочете, політичному вимірі, в регіональному?

Тоді можна було б намагатися довкола цього сконсолідувати політичні партії. Цього немає – то навпаки ми можемо отримати черговий привід для збурення політичної ситуації. Нам збурень більше не потрібно.

Ключковський нагадує ще про іншу колізію. Передбачено, що на місцях будуть вибори також за партійними списками. Але Конституція, з його слів, говорить – обласні та районні ради представляють інтереси громад, а не партій. Що в цій ситуації робити?

Є момент такий. Є певний момент. І може скластися так ситуація, що деякі громади, їх інтереси, взагалі не будуть представлені, скажімо в районній, чи обласній раді. Але цілком очевидно, що над цією темою, над цією проблемою треба було думати набагато раніше. Я думаю тоді, коли приймали закон не читали його.

Приймали його в пакеті для того, щоб провести головне рішення щодо змін до Конституції. Приймали його в пакеті і прискіпливо дивлячись на закон про вибори народних депутатів України, щоб собі зробити зручний закон.

А зараз прочитали – просльозилися. І цілком очевидно, що зараз потрібно думати над тим, як удосконалити закон про місцеві вибори.

Тобто потяг пішов, але не зовсім?

Ми зараз допрацьовуємо, щоб внести ці правки. І я думаю, що на наступному пленарному тижні, тобто, на наступному тижні 29 або 30, або 1 числа, ми маємо розглянути і прийняти відповідні зміни. Щоб було зрозуміло за яким же законом працювати? Щоб він не давав підстав до різних тлумачень.

Ці вибори можуть стати виборами прем’єр-міністра?

Ну, якщо б ми були цивілізованою європейською державою, де парламентські вибори означають вибори прем’єр-міністра, то можна було б говорити, що це будуть вибори прем’єр-міністра. В нашому українському вимірі це просто продовження тої політтехнологічної розробки, яка була під час президентських виборів: голосуй не «за», голосуй «проти». От зараз пропозиція яка звучить: голосуйте не за мене – голосуйте проти іншої людини!

І таким чином є намагання збільшити свій потенціал під час виборів. Я думаю, якщо уважно подивитися про уряд Тимошенка і про уряд Єханурова, та можна сказати, що це один і той же уряд, лише різні прем’єр-міністри. Бо на 95% залишилась одна й та ж команда.

Після виборів Ви себе ким бачите: спікером, чи прем’єром?

Я бачу себе політиком і людиною.

Але є якась мета?

Я думаю, що партія буде прагнути завоювати якомога більшу кількість голосів, щоб була можливість впливати на формування уряду, а відповідно впливати на розстановку сил у парламенті, консолідацію і на структуризацію парламенту.

А Володимир Литвин прем’єр-міністр, це ж не фантастика?

Якщо буде 51% голосів, я маю на увазі, в народного блоку, ми тоді визначимось і приймемо відповідне рішення. Для нас зараз головне, це провести ефективно компанію.

А саме тому, до речі, ви раніш за всіх розпочали агітувати за свій блок?

Я думаю, що якщо уважно подивитися, то деякі політичні сили не припиняли агітувати за себе після завершення президентської компанії. Ми просто намагалися надолужити згаяне.

Зараз однією з проблем, вона є і в Нашій Україні, є у БЮТ – є резонансні прізвища, навіть всередині цих партій виступають деякі люди проти цих резонансних прізвищ Чи маєте Ви аналогічну проблему?

Кожна політична сила має відповідні проблеми. Але ми будемо робити все, щоб це був прийнятний для суспільства набір пропозицій у вигляді кандидатур.

Хто в першій п’ятірці?

Першу п’ятірку ми зараз остаточно визначаємо, оскільки є багато варіантів і багато пропозицій. Хочеться зробити її оптимальною.
Хоча б трьох назвіть окрім Вас?

Окрім мене я більше нікого не можу назвати.

Ви якось спочатку передбачали, що буде адмінресурс. Ви змінили точку зору: буде адмінресурс потужний чи не потужний на цих виборах?

Я на ваше запитання можу відповісти запитанням: якщо урядовці майже у повному складі будуть мобілізовані на вибори, якщо голови обласних адміністрацій будуть майже в повному складі мобілізовані на вибори і будуть присутні в партійних списках, то треба відповісти на запитання – буде адмінресурс, чи ні? Цілком очевидно – буде. Але не такий прямолінійний, кондовий, як він був раніш.

Коли Ви їздите регіонами робочими поїздками, які за державні гроші, Ви ані слова про Блок Литвина не згадуєте?

Не згадую. Я тільки якщо зустрічі провожу з однопартійцями, після завершення офіційної робочої поїздки. Як правило в позаробочий час. Я тут слідкую дуже уважно за тим, щоб не було приводів для тих чи інших закидів на мою адресу.

На цьому тижні Грузія натякнула, що вона збирається залишати СНД. Чи є така сама перспектива в України? Чи неймовірно, що ми підемо цією ж стежкою?

Я думаю навпаки. Особливо після завершення парламентської компанії, співпраця в межах СНД, співпраця насамперед з Росією буде поглиблена. Я думаю, що, що буде закріплено і реалізоване статус особливого партнерства, бо від цього виграють економіка, від цього виграють насамперед люди і це внесе заспокоєння в українське суспільство.

З Ваших слів можна зробити висновок, про парламентські вибори, виграють ті сили, які ратують за зближення з Росією?

Я думаю, виграють ти політичні сили, які будуть демонструвати прагматизм і реалізм в оцінці ситуації і в визначенні того, що потрібно зробити для України. В тому числі і в стосунках з Російською Федерацією.

А якщо не називати партії, блоки. Скажіть, хто найбільший прагматик зараз з політичних сил в Україні?

Дивлячись, коли демонструють прагматизм. Якщо в оцінці власне своїх позицій, власне своїх можливостей...

Для держави?

Я думаю, що всі прагматики. Щоб забезпечити собі вагому присутність в майбутньому парламенті і місцевих органах влади. Я не можу виокремлювати прагматики, чи не прагматики, та чи інша політична сила. В кожного є своє мирило прагматизму.

На цьому тижні Фрадков так і не приїхав до України. Чим закінчиться оце протистояння газове з Росією. Це буде бартер і 50 умовних одиниць за 1000 кубометрів, чи буде 150, як хоче Росія?

Мені важко сказати, оскільки це безпосередньо проблема уряду. Я лише можу сказати, якщо ми будемо вести переговори в такий спосіб, на такому рівні представництва, то нас можуть очікувати великі проблеми. Бо ми хочемо демонструвати якусь свою осібність.

Водночас фактично наші стосунки з Росією формалізовані. Нас може втішати лише одне: наших ура! – патріотів, те, що нас не сприймає Європейське співтовариство, що ми не просунулись в співпраці з Європейським союзом, що ми фактично заморозили стосунки і з Росією. Я думаю, що це недалекоглядна політика.

А чому насправді Фрадков не приїхав, Ви знаєте? Через те, що Ющенка не було в Україні?

Я думаю, що цілком очевидно, що він не приїхав через те, що не було мабуть про що говорити, оскільки не були узгоджені всі домовленості. Хоча я не виключаю і того, про що Ви сказали. Якщо приїжджає прем’єр-міністр такої країни, то він зазвичай завжди має зустрічі із Президентом країни.

Аналітики говорять, що росіяни, в принципі, не заперечують, що переговори газові й не просунуться в позитивний бік, доки цією темою займається пан Івченко. Мотивація в тому, що з Москвою говорить представник Конгресу українських націоналістів.

Я б питання формулював дещо інакше, що цією проблемою повинні займатися професіонали. Які повинні бути водночас і політиками, і відчувати процеси, які відбуваються в кожній з країн, і виходити з національних інтересів, для того, щоб співставити національні інтереси і України, і Росії, і знайти прийнятне рішення. Я думаю, ми самі збурили цю проблему, а тепер намагаємося вийти із неї через позицію, яка нагадує шантаж. Шантаж як російської сторони, так і європейського союзу.

В нас мають ще бути бюджетні слухання. Чи буде Україна мати новий бюджет до нового року?

Я думаю, що Україна повинна мати новий бюджет. Цілком очевидно, що вона буде мати бюджет, але не той, який запропонував уряд і сказав, що далі на жодні компроміси не піде. Тут треба вирішити проблему коштів на місцеві, для реалізації делегованих повноважень, на агропромисловий комплекс, на реалізацію шахтарських проблем.

Я думаю, треба визначити, що таке стабілізаційний фонд в який уряд пропонує відкласти 3 мільярди гривень. Це зрозуміло, що перед виборами хочуть потім ощасливити український народ. Ми повинні знайти компроміс, максимально узгодити наші позиції.

Якщо ні – прийняти бюджет, виходячи із бюджетної резолюції, яка була узгоджена між парламентом і урядом. Але цьому очевидно буде передувати слухання того, що коїться з виконанням бюджету у цьому році, тобто за дев’ять місяців 2005 року.

Все ж таки шанс є побачити кошторис країни на 2006 рік до Святого Миколая?

Іншого просто не може бути.

CNN кажуть, вони не мали планів відкривати представництво в Україні. Хотілося б просто дізнатися, з ким Ви говорили тоді на цю тему?

Люди, які звернулися з офіційним документом, що вони відкривають представництво в Україні, хочуть співпрацювати з Україною. Я провів зустріч. Після того з’явилося спростування, після того з’явилось чергове спростування, що це є таки дійсно офіційний представник.

А в розмові Ви як відчували, то взагалі путня людина, вона щось розумне казала Вам?

Я з непутніми людьми не зустрічаюсь.

Ви вперше в нашій студії. Так що запрошую, при нагоді заходьте до нас.

Дякую. Я ловлю Вас на слові. Особливо в передвиборчу компанію намагатися заходити до Вас.