13 січня Президент України Віктор Ющенко в інтерв’ю чотирьом центральним українським телеканалам оголосив про намір винести питання про зміни до Конституції на всенародний референдум.

У зв’язку з цим Центр досліджень політичних цінностей звернувся до політичних експертів із питанням:

«Наскільки доцільно проводити референдум з приводу конституційної реформи?»

Дмитро Видрін (директор Європейського інституту інтеграцій та розвитку):

«Вы знаете, не надо проводить референдум по вопросам, которые уже введены в действие. О референдуме по поводу реформы нужно было думать два года назад. Сейчас она вступила в силу, а закон обратной силы не имеет. И это касается в том числе законов конституционных. Мне кажется, не нужно городить этот огород вокруг вещей, которые уже действуют».

Олесь Доній (голова Центру досліджень політичних цінностей):

«На черговий президентський жарт відповім ще одним жартом: перед інавгурацією Президента кандидата на цю посаду варто було би екзаменувати на знання Конституції. Адже не може бути «гарантом Конституції» особа, яка цю Конституцію не те що напам'ять не знає, але, здається, в повному вигляді навіть не читала.

Президентська пропозиція щодо референдуму по діючій вже політреформі не реалістична не лише в силу своєї антиконституційності. Новий референдум може спровокувати «референдумну пошесть»: по мові, по НАТО, по федералізації тощо і будь-який політик, який мислить державницькими категоріями, а не власними інтересами, мусить це враховувати.

Щодо загальноукраїнської ситуації-то наявно посилення авторитарних тенденції в Україні. Ідея щодо референдуму по вже існуючій політреформі не належить Президентові. Спочатку її висловив Олександр Зінченко, коли ще перебував на посаді Держсекретаря, через кілька місяців ще раз озвучив радник Президента Сергій Телешун, а ось тепер вже до цієї ідеї звернувся і сам Президент. На жаль, ніяких гарантій, що суспільству вдасться протистояти авторитарним тенденціям, немає. Парламент робить все від нього залежне, щоби самодискредитуватися. Політичні партії поставилися до формування списків як до шоу бізнесового проекту, причому з наголосом на бізнес-частині. Тож після обрання нового парламенту Україна може розчаруватися взагалі в парламентській демократії і, на жаль, мало хто поки що усвідомлює цю небезпеку».

Володимир Полохало (керівник проекту «Політична думка»):

«Я думаю, що коли йдеться про політичну доцільність, то насамперед маються на увазі інтереси блоку «Наша Україна». Не впевнений в тому, що це інтереси Віктора Ющенка, тому що з 1 січня цього року виникла нова політична реальність, яка пов’язана з новою Конституцією та з новими правилами гри. Можна цю політичну реальність не помічати, можна не визнавати, можна ігнорувати, але вона сьогодні існує.

Другий момент полягає у тому, що в цій ініціативі є спроба контрпродуктивно змінити цю реальність. В цьому є, по-перше, якийсь негативний політичний романтизм, оскільки це є малоздійсненним, а по-друге, є нехтування правовими регуляторами владних і політичних відносин. Можливо це є політично доцільним з точки зору сьогоднішніх виборчих інтересів «Нашої України», але це в нових умовах скоріше роз’єднує політичні еліти й унеможливлює пошук компромісів, зокрема з тими політичними силами, які були єдині й консолідовані під час «помаранчевої» революції.

Такий підхід сьогодні, на мій погляд, є деструктивним, який веде до посилення можливостей ризиків політичного реваншу пострадянського авторитаризму, мінімізує незворотність демократичних практик врядування, руйнує можливості управління державою й авторитет самого Президента. Риторика, яка сьогодні вживається ключовими гравцями із «Нашої України», якраз може призвести до створення умов, коли об’єднання демократично реалізованих політичних сил у форматі парламентської більшості просто може бути неможливим. Взагалі створення умов для конституційного й правового хаосу - це прямий шлях до політичної нестабільності.

Сьогодні ті, хто піддає нищівній критиці не Верховну Раду, а, по суті, інститут парламентаризму, призводять до дестабілізації існування самих державних інститутів. Якщо це виборчий месидж, він не є політтехнологічно продуктивним і не додасть авторитету «Нашій Україні». Якщо це недалекоглядність, то це цілком можна виправити й переглянути. Якщо це свідома політична стратегія, то це можна розглядати як антидемократичні дії й повернення до пострадянського авторитаризму».

Володимир Фесенко (голова правління Центру прикладних політичних досліджень «Пента»):

«Я б у даному випадку казав про те, що з правової й політичної точки зору ця ініціатива є не лише недоречною, а й має багато слабких місць. По-перше, треба визначити зміст поняття конституційний лад, тому що можуть виноситися на референдум лише зміни до конституції, які стосуються лише конституційного ладу України.

Це має зробити Конституційний Суд. Ми можемо побачити, що найближчими місяцями він навряд чи приступить до роботи. Також через Конституційний Суд треба провести експертизу питання, яке буде винесене на референдум. Це формулювання в принципі також треба хоча б формально проекспертувати в Конституційному Суді, а також саму процедуру проведення референдуму. І тому такий референдум можна буде повести фактично лише влітку, або на початку осені, тоді, коли вже будуть сформовані органи влади за новими положеннями Конституції України.

 І в таких умовах проведення референдуму буде фактично означати новий етап політичної кризи, новий етап війни між Президентом і парламентом. Навіть якщо ця ініціатива буде реалізована, Президент зіткнеться з дуже великими політичними ризиками. По-перше, цей референдум може стати фактично референдумом про довіру Президенту, і якщо більше половини громадян України за закликом опозиції, а я впевнений, що всі опозиційні сили виступають проти такої ініціативи, підтримають зміни до Конституції, то Президент буде в програші, і я не виключаю, що з’являться пропозиції взагалі про скасування посади Президента.

Я думаю, що тут є великі правові й політичні ризики стосовно ініціативи висловленої Президентом. Думаю, що нажаль ця ініціатива, як і багато інших, не була достатньо опрацьована з правової й політичної точки зору».

Юрій Якименко (директор політико-правових програм Українського Центру економічних і політичних досліджень ім. О. Разумкова):

«На мій погляд, ідея проводити референдум щодо конституційної реформи постфактум виглядає досить сумнівно з точки зору доцільності, оскільки зміни до Конституції уже введені в дію і цей процес завершиться після виборів до Верховної Ради. Референдум, які б результати він не мав, уже ні на що не може вплинути: правові наслідки його дуже важко буде застосувати, оскільки і прийняття змін до Конституції, і їх скасування - це прерогатива Верховної Ради. Референдум матиме швидше морально-політичне, аніж правове значення, а відтак, доцільність його проведення є сумнівною».

Володимир Маленкович (директор Українського відділення Міжнародного інституту гуманітарно-політичнихдосліджень):

«В этом не только нет смысла, но это еще и грубое нарушение действующей Конституции, а Президенту, как гаранту Конституции, следовало бы в общем то знать основной закон Украины. То, что он сказал просто не в какие рамки не входит. Для Президента страны это позор. У нас действует Конституция, где четко прописан порядок изменения основного закона, и референдумом изменить основной закон невозможно.

В ряде случаев референдум может служить только дополнительным элементом, но только когда это касается отдельных положений Конституции. Те положения, о которых идет речь, меняются четко прописанным порядком. Мне кажется, что Президент уже сам понял, что сказал глупость, и дальнейшие высказывания его соратников свидетельствуют о том, что они предлагают более спокойный вариант преодоления изменения Конституции в сою пользу.

 Во всяком случае «Наша Украина» заявила о том, что они собираются новому составу Верховной Рады предложить свой проект изменений Конституции. Это нормально, что у них есть такое желание, и все должно проходить так, как прописано в Конституции. Поэтому высказывание Президента не выдерживает никакой критики».

Центр досліджень політичних ценностей