Об`єднані соціал-демократи завжди славилися своєю здатністю домовлятися із владою. Підтримавши на виборах Кравчука, який програв Кучмі, після невеликого періоду прохолоди зуміли знайти спільну мову з найвищими посадовими особами. Таке становище допомогало успішно лобіювати бізнес-інтереси партійної еліти (що, як вважають деякі експерти, і було основним призначенням партії). Крім цього партія виконувала функцію кузні кадрів: велика кількість українських політичних діячів свого часу пройшла вишкіл у лавах СДПУ(о). Не заглиблюючись сильно у деталі, згадаємо про Порошенка, Зінченка, Губського - найвідоміших постатей, які були задіяні в партійних структурах і які сьогодні не ототожнюються з есдеками. Звідси висновок – партія була, перш за все, структурою для захисту корпоративних інтересів її членів, не об`єднуючи їх у світоглядному чи ідеологічному плані. В принципі, не нова думка.

Проте сьогодні партія перебуває в опозиції, і не відомо, чи потрапить до парламенту (заяви Медведчука про те, що на вибори партія піде самостійно, не додають у цьому впевненості). Таке небажання блокуватися може бути викликане мотивом збереження бренду СДПУ(о) для того, аби забезпечити політичне майбутнє партії (непопулярні партії, як правило, у випадку блокування "задихаються в обіймах"). Тож Медведчук, напевно, розраховує на збереження підконтрольної йому політичної структури навіть шляхом втрати депутатського мандату. Така структура не зможе гарантувати ефективного лобіювання, не будучи представленою у парламенті, тому їй відводяться інші функції. Припускаю, що у Віктора Медведчука збереглися політичні амбіції, незважаючи на одіозний імідж, і СДПУ(о) відводиться роль інструмента для їх реалізації у довгострокому вимірі. З огляду на це як окремі елементи, так і партія в цілому стоять на порозі суттєвих змін. Можна припустити, що партійці у своїй діяльності з часом стануть справді керуватися прогамними настановами , які полягають у наступних тезах:

- політична демократія, заснована на парламентаризмі і плюралізмі;
- полікультурність;
- ринкова економіка з елементами державного регулювання;
- потужні срціальні гарантії;
- федералізм без загрози цілісності держави;
- зрвнішньополітична багатовекторність;

У структурному плані СДПУ(о) - партія, яка першою в Україні почала системно займатися розбудовою структури низових ланок. Сьогодні це – досі найчисельніша політична партія України, незважаючи на одіозний імідж її лідерів. Завдяки лише голосам членів партії, СДПУ(о) набирає приблизно півтора відсотки голосів. " Статут партії" не відрізняється оригінальністю і, як і в інших українських партіях, закладає в організаційну будову принцип демократичного централізму. Тобто, пересічні члени партії «мають право мати право».

Незважаючи на значні втрати у кадровому відношенні через зміну влади в державі і перехід партії до опозиційних лав, необхідно визнати, що тривала робота з членами партії і значний досвід перебування при владі та участі у здійсненні державних програм не можна не зараховувати до активів партії. При цьому, є кадровий резерв як для посадовців нижчих рангів, так і для найвищих державних посад. З іншого боку, наскільки корисним буде досвід, отриманий в умовах старої системи для реалізації завдань, які стоятимуть перед урядом після реформи – теж велике питання.

Стосовно участі у можливих коаліційних альянсах, мало хто сумнівається, що найімовірнішим партнером і старшим братом для есдеків є Партія Регіонів, якщо їй таки вдасться сформувати коаліцію. Про участь СДПУ(о) у коаліції на чолі з НСНУ чи БЮТ сьогодні не стане говорити не лише експерт, але й кожний, хто хоча б поверхово цікавиться політичними процесами в Україні. Занадто багато трапилося різних подій між Медведчуком і його опонентами, щоб можна було сподіватися на співпрацю між СДПУ(о) і екс-партнерами по Майдану. Нещодавно Нестор Шуфрич порівняв Партію Регіонів з крейсером, а СДПУ(о) – з підводним човном, які належать до однієї флотилії. Якщо атомоход Шуфрича таки спливе на поверхню у стінах парламенту після березня 2006 року, він справді стане соратником регіоналів. Проте, зважаючи на жахливу пробоїну у вигляді негативного іміджу лідера партії, може потонути без жодного пострілу. На війні, як на війні...

Хоч партія й позиціонує себе як проєвропейську політичну силу, яка сповідує принцип зовнішньополітичної багатовекторності, останні рухи партійців вказують на суттєве зближення з російськими структурами. З іншого боку, сьогодні росіяни активно шукають в Україні сили, на які справді можна розраховувати при реалізації своїх інтересів - і цим есдеки можуть скористатися; проте, хто кого насправді використовуватиме – теж велике питання, оскільки, скидається на те, що у Москві досі не розібралися, що таке Україна, а тим більше, як себе поводити з цим феноменом. І хто, справді, тут друг Москві, а хто на її плечах хоче здобути владу в Україні, а потім "кинути" Кремль за всіма канонами шпіонсько-кримінального роману.

На тему фінансування СДПУ(о) писалося й говорилося стільки, що сьогодні, напевно, навіть діти в курсі, хто утримує партію за рахунок прибутків від власного бізнесу. І хоч сьогодні сімка не на коні, і вже навіть не зовсім сімка, але грошики лишилися. Гроші вітчизняних олігархів середньої руки – не найгірший варіант фінансування політичної партії в Україні.

Я не можу уявити коня, схожого на підводний човен. Думаю, він темного кольору, має обтічну форму. Крім того, довга шия дозволяє висовувати голову на поверхню, як перископ. І зовсім легко уявити, що в нього на душі. Пекуча незадоволеність теперішнім станом, жага помсти не дають спати. Все це розхитує нерви, призводить до непослідовних і необдуманих вчинків. Що з цього вийде? Повне виснаження ще перед стартом чи пробудження сил, які до цього часу спали? Час покаже.

Сергій Кемський, ПроНовости